ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №766/15025/16-а
адміністративне провадження №К/9901/20806/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 766/15025/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області
на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2017 року (у складі головуючого судді Дорошинської В.Е.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Бітова А.І., суддів Лук'янчук О.В., Ступакової І.Г.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - Херсонське ОУПФ, відповідач) про:
визнання незаконною та протиправною бездіяльність УПФ в м. Херсоні щодо відмови у поновленні виплати пенсії й індексації;
зобов'язання відповідача скасувати з 01 серпня 2015 року розпорядження відповідача про припинення виплати пенсії за віком;
зобов'язати УПФ в м. Херсоні поновити з 01 серпня 2015 року виплату пенсії за віком і сум індексації, перерахувати їх у відповідності до норм чинного законодавства довічно, нарахувати та виплатити на банківській рахунок, із врахуванням виплачених сум за серпень-листопад 2015 року;
зобов'язання відповідача виплатити компенсацію, розраховану за нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року, за невчасно отримані суми перерахованої й індексовані пенсії за віком з 01 серпня 2015 року;
стягнення з УПФ в м. Херсоні на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що вона звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про поновлення пенсії, у чому їй було відмовлено з тих підстав, що нею не пред'явлено паспорт або інший документ, що підтверджує місце проживання (реєстрації) особи. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують її право на пенсію.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії відповідача щодо неможливості призначення пенсії позивачу лише з підстав відсутності Договору між Україною та Ізраїлем з питань пенсійного забезпечення є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 25 вересня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 766/15025/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 766/15025/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 13 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 лютого 2019 року.
Одночасно з касаційною скаргою було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до закордонного паспорту ОСОБА_2 є громадянкою України, яка постійно проживає в країні Ізраїль.
Відповідно до листів УПФУ в м. Херсоні № 254/У-1, № 290/У-1, № 291/У-1 від 12 серпня 2016 року позивачу відмовлено в поновлені пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за відсутністю встановленого положенням документа, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) на території України.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся в суд.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нових законодавчих актів не прийнято, а питання щодо врегулювання призначення пенсії особам, що виїхали на постійне місце проживання до іншої держави, з якою не укладено двостороннього договору залишається не вирішеним, правові підстави для поновлення пенсії за віком, як пенсіонеру, який мешкає за кордоном відсутні. Крім тог зазначає, що судом першої інстанції неправомірно задоволено вимогу про стягнення моральної шкоди із відповідача.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Тому, колегія суддів Верховного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 як громадянка України (що вказано в її закордонному паспорті в графі "громадянство"), незалежно від її проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов'язаний відновити їй виплату пенсії.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії припиняється на весь час прож