ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №820/324/16
адміністративне провадження №К/9901/11620/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (головуючий суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді - Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Харківської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ від 5 січня 2016 року № 41к про звільнення її з посади прокурора Прокуратури Сахновщинського району Харківської області та з органів прокуратури Харківської області; поновити її з 6 січня 2016 року на роботі в органах прокуратури Харківської області, а саме на посаді прокурора Сахновщинського відділення Первомайської місцевої прокуратури, утвореного на базі прокуратури Сахновщинського району Харківської області, де вона працювала до звільнення; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 6 січня 2016 року по дату винесення постанови суду у розмірі, обрахованому відповідно до законодавства.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом від 5 січня 2016 року № 41к її було звільнено з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області та із органів прокуратури Харківської області, у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважає своє звільнення незаконним, оскільки при звільненні відповідач не дотримався вимог статті 42 КЗпП України, не запропонував іншої роботи в апараті прокуратури і не вирішив питання щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Також зазначає, що такі зміни не можуть вважатися законною підставою для її звільнення, оскільки фактично змінився лише структурний підрозділ у якому вона працювала (із "прокуратура Сахновщинського району" на "Первомайська місцева прокуратура (Сахновщинський відділ)"). При цьому, правовий статус таких підрозділів не змінився, крім того, у штаті як ліквідованого так і новоутвореного управління існувала аналогічна посада "прокурор", яку займала позивач до її звільнення. Отже, ОСОБА_2 вважає оскаржуваний наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки останній прийнято з грубими порушеннями вимог трудового законодавства, зокрема, частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Прокуратура Харківської області скористалася своїм правом та надіслала до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.А., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 13 жовтня 2008 року ОСОБА_2 працювала на посаді слідчого прокуратури, а з 21 серпня 2013 року займала посаду прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області.
У зв'язку з набранням чинності Закону 1697-VII, з 15 грудня 2015 року було припинено функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворено у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.
28 липня 2015 року ОСОБА_2 подала заяву до прокуратури Харківської області, в якій просила допустити її до тестування для зайняття вакантної посади прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області.
Наказом Генеральної прокуратури України від 23 вересня 2015 року № 92ш внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Харківської області, затверджено штатний розпис 11 місцевих прокуратур та, у зв'язку з цим, скорочено посади прокурорів міськміжрайпрокуратур.
Відповідно до зазначеного наказу Генеральної прокуратури України у структурі Первомайської місцевої прокуратури Харківської області встановлено 43 одиниці (посади прокурорів, начальників відділів, спеціалістів, водія, прибиральника службових приміщень, у тому числі 4 посади керівника місцевої прокуратури, його першого заступника та заступників, усього посад прокурорів - 18).
Відповідно до попередження про наступне звільнення від 8 жовтня 2015 року № 24 ОСОБА_2 10 жовтня 2015 року повідомлено про звільнення із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у разі непроходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.
За результатами проходження ОСОБА_2 тестування для зайняття посади прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області нею отримано підсумковий бал - 97,7, у зв'язку з чим вона перебуває на 34 місці у рейтинговому списку із загальної кількості 41 кандидата. Результати тестування позивач не оскаржувала.
З урахуванням викладеного, усі кандидати, які у рейтинговому списку зайняли місце нижче 27-го, не могли бути призначені на посади прокурорів Первомайської місцевої прокуратури Харківської області за відсутністю відповідної кількості штатних одиниць, у тому числі і ОСОБА_2, яка перебувала на 34 місці у рейтинговому списку.
Наказом Прокуратури Харківської області від 5 січня 2016 року № 41к ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області та з органів прокуратури Харківської області з 5 січня 2016 року, у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно звільнено позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з огляду на те, що вона не набрала необхідної кількості балів, які б дозволили їй зайняти посаду прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на конкурсній основі.
Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інста