ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №362/7962/15-а
адміністративне провадження №К/9901/12413/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М.,
суддів: Кравчука В.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року (головуючий суддя - Лебідь-Гавенко Г.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.)
у адміністративній справі № 362/7962/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові та Васильківському районі Київської області (далі - Управління ПФУ), третя особа: Приватне підприємство Агрофірма «Данилівська», про перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати нечинним розпорядження начальника УПФУ у місті Василькові та Васильківському районі Київської області від 30 жовтня 2015 року про припинення їй виплати пенсії до з'ясування згідно довідки № 8 від 21 жовтня 2015 року та зобов'язати продовжити з 1 листопада 2015 року і в послідуючому нарахування та виплату їй пенсію за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 3 січня 2012 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 14 серпня 1987 року по 1 квітня 2010 року, тобто більше 22 років працювала на одному місці дояркою, змінювались найменування підприємств, однак її робоче місце було одне, що підтверджується записами трудової книжки. Проте, з 1 листопада 2015 року розпорядженням начальника Управлінні ПФУ від 30 жовтня 2015 року виплату пенсії припинено до з'ясування, згідно довідки № 8 від 21 жовтня 2015 року.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що основним документом для призначення пільгової пенсії є трудова книжка. Уточнюючими довідками до трудової книжки № 44 від 11 грудня 2011 року та № 20 від 12 квітня 2011 року, виданих ПСП «Калинівське», а також № 19 від 12 квітня 2011 року та № 20 від 12 квітня 2011 року, виданих ПП Агрофірма «Данилівська», підтверджено виконання встановлених норм обслуговування у вказані вище періоди роботи в тваринництві протягом календарних років. Уточнюючі довідки видані і знаходяться у відповідача на підставі наказів по господарствах, платіжних відомостей на заробітну плату та на підставі книги обліку робочого часу працівників господарства. Перед призначенням пільгової пенсії відповідач проводив протягом року перевірку з березня 2011 року до 3 січня 2012 року.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 3 січня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «д» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з даними копії трудової книжки позивач працювала дояркою в період з 14 серпня 1987 року по 2 березня 1992 року в приватному сільськогосподарському підприємстві «Калинівське» та з 3 березня 1992 року по 1 квітня 2010 року в приватному підприємстві «Агрофірма «Данилівська»».
Відповідно до довідки від 11 грудня 2011 року № 44, виданої Приватним сільськогосподарським підприємством «Калинівське», та довідки від 12 квітня 2011 року № 20, виданої приватним підприємством «Агрофірма «Данилівська»», ОСОБА_1 працювала дояркою і була безпосередньо зайнята на виробництві тваринницької продукції протягом календарного року та виконувала встановлені норми обслуговування тварин. Зазначений період зараховується до стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з пунктом «д» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
21 жовтня 2015 року на адресу Управління ПФУ надійшла довідка №8, видана приватним підприємством «Агрофірма «Данилівська»», в якій зазначено, що довідка від 12 квітня 2011 року № 20 недійсна і була видана позивачу безпідставно.
Розпорядженням начальника Управління ПФУ 30 жовтня 2015 року позивачу припинено виплату пенсії до з'ясування, згідно з довідкою № 8 від 21 жовтня 2015 року.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що виплату пенсії позивачу припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Закону №1058-IV, відповідно до якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється, якщо вона призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Таким чином, враховуючи обставини припинення позивачу виплату пенсії до з'ясування, а відповідно і підстави для прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження, приймаючи до уваги законодавчо закріплені шляхи поновлення виплати пенсії, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що обставини припинення виплати позивачу до з'ясування наявності документів, підтверджуючих роботу позивача в тваринництві протягом календарного року і виконання нею встановлених норм обслуговування тварин в Приватному підприємстві «Агрофірма «Данилівська»», згідно з довідкою № 8 від 21 жовтня 2015 року, відповідач діяв в межах наданих повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забез