ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №127/163/17-а
адміністративне провадження №К/9901/33394/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2017 року (головуючий суддя - Клапоущак С.Ю.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Вінниці Кітніка Миколи Леонідовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Вінниці (далі - УПП у місті Вінниці) Кітніка М.Л. (далі - інспектор Кітнік М.Л.) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просила:
- визнати протиправними дії інспектора Кітніка М.Л. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 30 грудня 2016 року серії АР № 076684 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30 грудня 2016 року у місті Вінниця інспектором Кітніком М.Л., винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 15.9 Правил дорожнього руху України. У вказаній постанові зазначено, що позивач не виконала вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Позивач вважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушувала. ОСОБА_2 зазначила, що не керувала автомобілем «CHEVROLET CRUZE», номерний знак «НОМЕР_1». За кермом вказаного транспортного засобу знаходився її батько, який, був змушений зупинитися через перешкоду створену вантажним автомобілем, що здійснював розвантаження вантажу. Таким чином, позивач в момент зупинки вказаного транспортного засобу за кермом не перебувала. Разом з тим, інспектор патрульної поліції не взяв до уваги зазначені обставини та запропонував позивачу пред'явити посвідчення на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб. Скаржник стверджує, що на вимогу інспектора надала всі необхідні документи, однак останній пояснив, що вже почав заповнювати бланк постанови, а тому зобов'язаний продовжити її винесення. Після чого, інспектор звинуватив позивача у зупинці транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та притягнув до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково:
- звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, обмежившись усним зауваженням;
- скасовано постанову від 30 грудня 2016 року серії АР № 076684 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за частиною першою статті 122 КУпАП;
- закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2017 року та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначила, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови є помилковими, оскільки вчинення позивачем адміністративного правопорушення не доведено та не підтверджується жодними доказами. Позивач зазначила, що в момент зупинки транспортного засобу перебувала у ньому в якості пасажира. Під час спілкування з інспектором в автомобілі не знаходилася та повідомляла його про те, що транспортним засобом керувала інша особа, а саме її батько. Однак, зазначені обставини інспектор Кітнік М.Л. до уваги не взяв. Також, ОСОБА_2 зазначила, що оскаржувана постанова від 30 грудня 2016 року серії АР № 076684 винесена з порушеннями вимог статті 283 КУпАП. Так, в оскаржуваній постанові невірно зазначено прізвище позивача та пункт Правил дорожнього руху, який на думку інспектора нею порушено. Крім того, позивач, посилаючись на положення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) зазначила, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку, зазначивши, що жодних доказів про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення до суду не надано, оскільки обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення покладений саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_4, ОСОБА_5
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30 грудня 2016 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 076684, якою її визнано винною за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
У постанові зазначено, що 30 грудня 2016 року о 12 год. 30 хв. у місті Вінниця, по вулиці М. Кошки, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «CHEVROLET CRUZE», номерний знак «НОМЕР_1», не виконала вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушила пункт 15.9 Правил дорожнього руху України.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною, однак наявні підстави для застосування положень статті 22 КУпАП, оскільки вчинене позивачем правопорушення є малозначним. Суд зазначив, що відповідачем при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не враховано всіх обставин вчинення нею правопорушення (особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення, тощо), а тому оскаржувана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Вінницький апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є помилковими. Суд зазначив, що на встановлення малозначності вчиненого правопорушення жодні інші обставини, що відповідно до закону є підставою для пом'якшення відповідальності не впливають. Суд апеляційної інстанції зазначив, що жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП до суду не надано та судом не встановлено. Тому, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними та зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом 8.4. (в) ПДР України визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до підпункту 3.34 пункту 33.3 «Заборонні знаки» розділу 33 ПДР України - «Зупинка заборонено», дорожній знак 3.34 забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з Перейти до повного тексту