ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №804/16489/15
адміністративне провадження №К/9901/10012/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді - Лукманова О.М., Прокопчук Т.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Олександрівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУ НП в Донецькій області), треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Олександрівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Олександрівський РВ ГУ МВС України в Донецькій області), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: визнати протиправними дії ГУ МВС України в Донецькій області щодо видання 6 листопада 2015 року наказу №369 о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-199154) з посади слідчого слідчого відділення Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області; визнати незаконним звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-199154) з органів внутрішніх справ згідно наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року №369 о/с «По особовому складу»; скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року №369 о/с «По особовому складу» в частині визнання ОСОБА_2 такою, що приступила до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною; скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року №369 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача із займаної посади; поновити ОСОБА_2 з 6 листопада 2015 року на посаді слідчого слідчого відділення Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області, у разі неможливості поновлення на цій посаді зобов'язати ГУ НП в Донецькій області поновити позивача на посаді слідчого слідчого відділення Олександрівського відділу поліції Краматорського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області або на іншу рівнозначну посаду.
В обґрунтування позову зазначала, що з 29 травня 2012 року вона проходила службу в органах внутрішніх справ та займала посаду слідчого слідчого відділення Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання старший лейтенант міліції.
Однак, 6 листопада 2015 року ГУ МВС України в Донецькій області видано наказ № 369 о/с, яким ОСОБА_2 з 6 листопада 2015 року визнано такою, що приступила до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною та з 6 листопада 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів).
Позивач вказує, що ГУ МВС України в Донецькій області, звільняючи її за скороченням штатів, не вчинило заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з'ясувало намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не запропонувало, а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій вона проходила службу.
Крім того, позивач зазначає, що ГУ МВС України в Донецькій області порушено вимоги частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки ОСОБА_2 на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що відповідач був обізнаний. Рапорт про вихід з відпустки по догляду за дитиною з 6 листопада 2015 року не подавала.
Вважаючи дії ГУ МВС України в Донецькій області незаконними, ОСОБА_2 з метою захисту своїх прав звернулася до суду з цим позовом.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року № 369 о/с «По особовому складу», в якому зазначено «вважати такими, що приступили до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В скарзі позивач, зокрема, вказує про недотримання ГУ МВС України в Донецькій області процедури звільнення, яка встановлена Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, не було з'ясовано можливості використання позивача для подальшого проходження служби та не запропоновано жодної посади для подальшого проходження служби. Крім того, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення не врахували, що Закон України "Про Національну поліцію", який набув чинності 7 листопада 2015 року, не містить положень щодо гарантій працевлаштування жінок, які мають дітей віком до трьох років, а тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані конституційні принципи і загальні засади права, тобто норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які передбачають обов'язкове працевлаштування зазначеної категорії осіб.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ГУ МВС України в Донецькій області скористалося своїм правом та надіслало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.
Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 29 травня 2012 року проходила службу в органах внутрішніх справ, займаючи на момент звільнення посаду слідчого слідчого відділення Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання старший лейтенант міліції.
12 серпня 2014 року ГУМВС України в Донецькій області видано наказ № 310 о/с, яким позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 16 травня 2017 року.
Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 6 листопада 2015 року №369 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів) (далі - Положення № 114).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи наказ про звільнення позивача з посади та з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, ГУ МВС України в Донецькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та Законом України "Про Національну поліцію".
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог в частині зазначив, що ОСОБА_2 не виходила з відпустки на службу, а відповідно, пункт 1 наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року №369 о/с «По особовому складу» щодо визнання позивача такою, що приступила до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною, є незаконним.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи таке.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військо