ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №216/2437/16-а(2-а/216/60/16)
адміністративне провадження №К/9901/20559/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 216/2437/16-а(2-а/216/60/16)
за позовом ОСОБА_2
до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
про визнання протиправними дії, зобов'язання призначити пенсію,
за касаційною скаргою Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2017 року (у складі головуючого судді Кузнєцова Р.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів Прокопчук Т.С., Шлай А.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі також - Управління, відповідач), в якому просила:
- визнати неправомірними дії Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначені пенсії за віком після досягнення 50 років;
- зобов'язати Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_2 пенсію з моменту досягнення ОСОБА_2 50-річного віку, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у призначенні ОСОБА_2 дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства. Зобов'язано Криворізьке центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_2 дострокову пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства відповідно до абзацу 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно її звернення за пенсією, з дотриманням статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26 грудня 2015 року. В іншій частині в позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем безпідставно було відмовлено ОСОБА_2 у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах як матері інваліда з дитинства, та враховуючи приписи статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позову і зобов'язав призначити ОСОБА_2 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, починаючи з 26 грудня 2015 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 20 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 216/2437/16-а(2-а/216/60/16), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 216/2437/16-а(2-а/216/60/16) та призначив її до розгляду ухвалою від 13 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 лютого 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася до УПФ України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою, в якій просила призначити їй достроково пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства, на підставі статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач листом від 16 лютого 2016 року № С12-16 відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_2 про призначення дострокової пенсії за віком оскільки її син - ОСОБА_8 визнаний інвалідом у восьмирічному віці.
Не погоджуючись із діями відповідача, посилаючись на його безпідставність і необґрунтованість, позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права частково задоволено позовні вимоги. Відповідач зазначає, що згідно медичного висновку від 25 березня 2000 року № 3, первинно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано дитиною інвалідом в 8-ми річному віці. 14 грудня 2015 року відповідачем зроблено запит до Комунальної установи «Центр-первинної медико-санітарної допомоги № 6» для отримання інформації чи міг син позивачки бути визнаним дитиною-інвалідом до 6-річного віку. 17 грудня 2015 року відповідачем отримано відповідь, що згідно переліку медичних показань ОСОБА_8 не міг бути визнаний дитиною-інвалідом до 6-річного віку. У зв'язку із цим, на думку відповідача, у судів попередніх інстанцій не було законних підстав для визнання протиправною відмовою відповідача у призначенні ОСОБА_2 достроково пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства.
Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача в яких вона зазначає, що рішення суддів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими та просить залиши касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередній інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Згідно із пунктом 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, до прийняття відповідного Закону жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, ця редакція Закону чинна на момент звернення позивача до суду.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно