ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №826/15730/17
адміністративне провадження №К/9901/48822/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 у складі колегії суддів: Кобаля М.І. (головуючий), Губської Л.В., Епель О.В. у справі №826/15730/17 за позовом Апеляційного суду Рівненської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання нечинною та скасування постанови в частині
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Апеляційний суд Рівненської області звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Департамент) про визнання нечинною та скасування постанови в частині.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Шевченка М.Р. серії ВП №55074438 від 06.11.2017 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №817/20/17, виданого 19.06.2017 Рівненським окружним адміністративним судом, щодо стягнення виконавчого збору.
3. Відповідач - Департамент, подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, відповідача зобов'язано усунути її недоліки шляхом подання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2400,00 грн. або обґрунтованого клопотання про звільнення від його сплати та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин поважності такого пропуску, достатніх для його поновлення.
5. До закінчення встановленого судом строку відповідачем подано до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 2400,00 грн. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин його пропуску.
6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
7. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не у повній мірі усунув недоліки апеляційної скарги, залишеної без руху. Зокрема, частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено 10-денний строк для апеляційного оскарження рішень суду, прийнятих у справах цієї категорії, що обчислюється з дня проголошення. Суд апеляційної інстанції наголосив, що оскаржуване рішення суду проголошене 13.02.2018, представник відповідача його отримав 16.02.2018, в той час як апеляційну скаргу на нього подано 05.03.2018, тобто з пропуском 10-денного строку.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що причини пропуску цього строку, наведені відповідачем, не можуть вважатись поважними, оскільки свідчать лише про недоліки в роботі його документообігу, а тому мають місце підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, визначені пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
8. Відповідач - Департамент, подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду.
9. Аргументи скаржника на обґрунтування касаційної скарги полягають у тому, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права. Скаржник вказує на відсутність підстав для застосування положень частини 6 статті 287 КАС України, оскільки позивач по справі не звернувся до суду, що видав виконавчий документ, а обрав загальний порядок розгляду публічно-правового спору. Тому, на думку скаржника, для обрахунку строків на апеляційне оскарження повинні були застосовуватись норми статті 295 КАС України. Крім того, скаржник вважає, що статтею 299 КАС України передбачене право суб'єкта владних повноважень на апеляційне оскарження рішення суду протягом одного року та посилається на створення судом апеляційної інстанції відповідачу штучних перешкод у реалізації ним права на апеляційне оскарження рішення суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
10. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція):
Стаття 6. Право на справедливий суд
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення <…>".
11. Кодекс адміністративного судочинства України:
Стаття 287. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця
"1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
…6. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення".
Стаття 295. Строк на апеляційне оскарження
"1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу".
Стаття 299. Відмова у відкритті апеляційного провадження
"1. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:
…4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
2. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки".
12. Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII):
Стаття 74. Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби
"1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
2. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватн