ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №813/4921/17
адміністративне провадження №К/9901/48212/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд»
на ухвалу
Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 (суддя: В.В.Самойлова)
та постанову
Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (колегія у складі суддів: Кушнерик М.П., Багрій В.М., Ніколін В.В.)
у справі
№ 813/4921/17 (876/1440/18)
за позовом
Приватного акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд»
до
Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
про
визнання протиправним і скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
13.12.2017 Приватне акціонерне товариство «Інтернафтогазбуд» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу №1 від 28.03.2017.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у даній справі, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позовні вимоги залишено без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення мотивовані тим, що позивач звернувшись до суду з даним позовом пропустив строк звернення до суду та не заявляв клопотання про поновлення такого.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
В письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Фактичними обставинами, що зумовили постановлення оскаржуваних судових рішень, було встановлення судами того, що адміністративний позов позивачем було подано поза межами строку, визначеного частинами 2, 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивач 13.12.2017 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу від 28.03.2017.
При цьому, судами було зазначено, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та звертався 13.04.2017 зі скаргою на зазначене рішення, за результатом розгляду якої ДФС України прийнято остаточне рішення від 15.06.2017. Дане рішення отримано уповноваженою особою позивача 22.06.2017.
Визначаючись із висновком про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, суди вказали на приписи частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги