ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2019 року
Київ
справа №825/3519/15-а
адміністративне провадження №К/9901/3690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 у складі судді Поліщук Л.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 у складі колегії суддів Межевича М.В. (головуючий), Земляної Г.В., Сорочка Є.О. у справі №825/3519/15-а за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А2622 про визнання дій незаконними та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Військової частини А2622 (далі - ВЧ А2622), в якому просив:
1.1. визнати незаконними діяння ВЧ А2622 Міністерства оборони України щодо нарахування і виплати несплаченої ОСОБА_2 грошової компенсації за речове майно, яке він мав отримати згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
1.2. стягнути з ВЧ А2622 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 30807,48 грн.
2. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. На підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.08.2015 №526 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу.
3.2. Згідно витягу з наказу командира Військової частини А4583 (по стройовій частині) від 31.08.2015 №206 позивача з 16.10.2015 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
3.3. До суду апеляційної інстанції позивачем додатково надано витяг з наказу командира Військової частини А4583 (по строковій частині) від 30.11.2015 №313, з якого вбачається, що ОСОБА_2 виключено з списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 05.12.2015.
3.4. Відповідно до довідки №5 від 10.09.2015 про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі до 11.03.2000, вартість неотриманого ОСОБА_2 речового майна складає 2395,79 грн.
3.5. Відповідно до довідки №6 від 10.09.2015 про вартість речового майна, що підлягало видачі після 11.03.2000 до моменту виключення з списків особового складу частини та зняття з речового забезпечення, вартість неотриманого ОСОБА_2 речового майна складає 27411,69 грн.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 16.10.2015 виключений зі списків особового складу військової частини. Судом зазначено, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачено права отримання компенсації замість речового майна військовослужбовцям, звільненим з військової служби, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1444, не може бути застосований, оскільки суперечить даному Закону. При цьому, суд першої інстанції послався на правову позицію аналогічного змісту викладену у постановах від 31.03.2015 у справі №21-79а15, від 24.06.2014 у справі №21-253а14, від 19.03.2013 у справі №21-38а13. Суд апеляційної інстанції додатково вказав, що на основі поданих позивачем доказів останній до 05.12.2015 проходив військову службу та мав право на виплату йому компенсації вартості неотриманого речового майна. Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців", що набрав чинності 30.07.2015, статтю 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено у новій редакції, відповідно до якої порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, Кабінет Міністрів України покладений на нього обов'язок не виконав. Відсутність нормативно-правового акту, який регулює порядок реалізації права на отримання компенсації, на переконання суду апеляційної інстанції, унеможливлювало задоволення вимог позивача щодо отримання цієї компенсації. Також, суд апеляційної інстанції наголосив на неможливості застосування до спірних правовідносин норм підпункту 3.1.12 Порядку відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31.01.2006 №45, оскільки цей нормативний акт виданий не Кабінетом Міністрів України та регулює питання видачі грошової компенсації за речове майно, що підлягає видачі у майбутньому.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і процесуального права. Скаржник наполягає на тому, що відсутність механізму виплати грошової компенсації за неотримане речове майно не може слугувати підставою для відмови у її виплаті. Вважає, що суди повинні були, керуючись принципом законності, застосувати норми статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що наведене узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною у рішенні по справі "Будченко проти України" від 24.04.2014.
6. Відповідач заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не подав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Конституція України:
"Стаття 17. <…> Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей".
8. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - №2011-XII):
Стаття 9-1. Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців
"1. Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України".
9. Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1444 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення):
"1. Це Положення визначає порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час.
…4. Речове майно відпускається військовим частинам у порядку, встановленому Міноборони та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі - норми забезпечення речовим майном військовослужбовців), а також відповідно до затверджених Міноборони та іншими центральними органами виконавчої влади норм утримання цього майна на одного військовослужбовця (працівника) у військових частинах або на одне ліжко в лікувальних закладах.
…27. Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно".
10. Порядок відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм з