ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 917/440/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представник позивача - Петрук Я.Ю. - адвокат (посвідчення від 26.04.2018 НОМЕР_1),
відповідач - публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод",
представник відповідача - Шмельов М.М. - адвокат (посвідчення від 12.09.2016 НОМЕР_2),
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
на рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 (головуючий суддя - Бунякіна Г.І.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 (головуючий суддя - Тихий П.В., судді: Россолов В.В. і Склярук О.І.)
у справі №917/440/18
за позовом Компанії
до публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - Товариство)
про стягнення 1 156 818, 70 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення 1 156 818, 70 грн., з яких: 686 606,11 грн. пені, 39 593,21 грн. - 3% річних та 430 619,38 грн. "інфляційних нарахувань".
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014 №4314/082028/з-БО-24 (далі - Договір) у частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у даній справі, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018, у позові відмовлено.
4. Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що у позивача відсутні підстави для стягнення вказаних сум з огляду на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), відповідно до яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору в цій справі, підлягають списанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить: скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 у справі №917/440/18; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Компанії задовольнити в повному обсязі; судові витрати зі справи покласти на відповідача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В оскаржуваних рішеннях попередніх судових інстанцій не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги статей 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до прийняття неправильних рішення та постанови.
7. На думку позивача, застосування Закону до спірних правовідносин є неправомірним у зв'язку з тим, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак відповідачем не надано доказів включення останнього до зазначеного реєстру. Крім того, судами попередніх інстанцій не зазначено, на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією. Таким чином, списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог - незаконною.
8. Верховний Суд у постанові зі справи №908/3211/16 дійшов висновку, що: "Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, згідно статті 3 Закону. Суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризація, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів." Правовідносини у зазначеній справі (№908/3211/16) та правовідносини у цій справі №917/440/18 є подібними. Отже, на думку скаржника, Верховний Суд вже дійшов висновків щодо правильного застосування частини третьої статті 7 Закону у подібних правовідносинах (стосовно того, що однією з обов'язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії), тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові №908/3211/16, в силу положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковими під час розгляду даної справи, та від них колегія суддів під час розгляду аналогічних справ відступати не повинна.
Позиції, викладені у відзиві на касаційну скаргу
9. У відзиві на касаційну скаргу Товариство не погоджується з доводами, викладеними у ній, зазначаючи, що: доводи касаційної скарги суперечить чинному законодавству України та усталеній судовій практиці; виконання норми частини третьої статті 7 Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості; висновки суду першої інстанції та апеляційного господарського суду відповідають у повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, - та просить залишити касаційну скаргу Компанії без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відповідно до умов укладеного Компанією (продавець) та Товариством (покупець) Договору:
- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (пункт 1.1);
- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (пункт 1.2);
- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3);
- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);
- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2).
На виконання умов договору протягом 2015 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 548 328,96 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи двосторонніми актами приймання-передачі природного газу.
За твердженням відповідача, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору, зокрема вимоги пун