П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа №802/1188/18-а
Провадження №11-1342апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року (суддя Воробйова І. А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року (судді Матохнюк Д. Б., Граб Л. С., Полотнянко Ю. П.) у справі № 802/1188/18-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області), третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), про визнання протиправним та скасування акта, скасування результатів біржових торгів і
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому, враховуючи зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 20 червня 2017 року № 1 (далі - Акт), що складений відповідачем;
- скасувати результати біржових торгів, що проведені Товарною біржею «Вінницька товарна універсальна біржа», по реалізації залізобетонних плит та оформлені біржовим контрактом від 26 лютого 2018 року № 9.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що в результаті здійснення органом ДФС адміністративно-розпорядчих функцій, а саме проведення опису та попередньої оцінки майна й складання Акта, порушено право приватної власності позивача та безпідставно позбавлено належного йому майна. З посиланням на положення статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо порядку користування, володіння та розпорядження майном, позивач вказав, що плити, які формують собою під'їзну дорогу до комплексу нежитлових будівель, належать йому на праві приватної власності, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, свідоцтвом про право власності на земельну ділянку та технічним паспортом, а тому відсутні підстави вважати вказане майно безхазяйним. На думку ОСОБА_3, його право власності є порушеним через невиконання владних управлінських та делегованих функцій ГУ ДФС у Вінницькій області.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 20 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, закрив провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини виникли між позивачем і суб'єктом владних повноважень у зв'язку з виконанням останнім владних управлінських функцій. Проте суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів, і дійшли необґрунтованого висновку, що в цій справі між сторонами існує спір щодо користування майном. Таким чином, у касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і передати справу до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 20 листопада 2018 року передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 06 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Вінницькій області зазначило, що відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами права власності, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими, а тому захист таких прав здійснюється в порядку цивільного судочинства. Скасування рішення у формі акта опису суб'єкта владних повноважень обов'язково буде впливати на майнові права третьої особи (ФОП ОСОБА_4), яка придбала майно, оскільки питання щодо безхазяйності або його належності на праві власності позивачу обов'язково постане перед судом. Таким чином, оскільки спірні правовідносини фактично пов'язані із захистом права щодо користування майном, то такий спір не є публічно-правовим і не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
ФОП ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу вказав, що скасування Акта безпосередньо вплине на його майнові права як третьої особи у справі, оскільки він у законний спосіб придбав майно на торгах і питання щодо безхазяйності майна та/або його належності на праві власності позивачу обов'язково постане перед судом. Таким чином, оскільки на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, на думку позивача, прийнято протиправно, у ФОП ОСОБА_4 виникло речове право, правомірність набуття якого фактично оспорює позивач, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як убачається з матеріалів справи, на адресу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Вінницька ОДПІ) від ФОП ОСОБА_4 надійшов лист від 20 червня 2014 року за вх. № 2663/Б, у якому останній повідомив, що на фермі села Побережне Вінницького району Вінницької області знаходяться залізобетонні плити. Також у листі було зазначено, що сільськогосподарське підприємство, на балансі якого знаходились ці плити, ліквідоване й вказане майно нікому не належить.
Ураховуючи відсутність документів, підтверджуючих право власності на залізобетонні плити, та інформації щодо їх ймовірного власника, 20 червня 2017 року комісією у складі представників ГУ ДФС у Вінницькій області, Вінницької ОДПІ та ФОП ОСОБА_4 здійснено виїзд на територію с. Побережне та згідно з Актом залізобетонні плити поставлені на облік ГУ ДФС у Вінницькій області як безхазяйне майно й передані на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_4 згідно з договором від 20 червня 2017 року № 1.
17 січня 2018 року відповідач прийняв рішення про передачу залізобетонних плит на реалізацію.
Відповідно до біржового контракту від 26 лютого 2018 року № 9 (угода купівлі-продажу) ФОП ОСОБА_4 придбав на біржових торгах указане безхазяйне майно (залізобетонні плити).
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки скасування рішення суб'єкта владних повноважень у формі Акта обов'язково буде впливати на майнові права тієї особи, яка майно придбала (у цьому випадку ФОП ОСОБА_4.). Ураховуючи наявність між сторонами спору про право, суд дійшов висновку, що цей спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою Перейти до повного тексту