П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 826/12369/17
Провадження № 11-1223апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року (суддя Арсірій Р. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року (у складі колегії суддів Вівдиченко Т. Р., Беспалова О. О., Кузьмишиної О. М.) у справі за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві до Київської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», Шевченківський районний суд м. Києва, Оболонський районний суд м. Києва, Деснянський районний суд м. Києва, Печерський районний суд м. Києва, Солом`янський районний суд м. Києва, Голосіївський районний суд м. Києва, Подільський районний суд м. Києва, Вища рада правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві (далі - ТУ ДСА в м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - Київрада), у якому просило визнати незаконним та скасувати п. 1, 2, 3 рішення відповідача від 23 лютого 2017 року № 946/1950 «Про повернення приміщення комунальної власності територіальної громади м. Києва із сфери управління державних установ і організацій».
На обґрунтування позовних вимог ТУ ДСА в м. Києві зазначило, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Оскільки рішення є ненормативним актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, воно не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 10 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував п. 1, 2, 3 рішення Київради від 23 лютого 2017 року № 946/1950 «Про повернення приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій»:
- у частині визнання такими, що втратили чинність рішень Київської міської ради, а саме:
1) рішення Київради від 29 грудня 2011 року № 1036/7272 «Про передачу до сфери управління ТУ ДСА в м. Києві нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва та внесення змін до рішення Київради»;
2) рішення Київради від 22 вересня 2011 року № 44/6260 «Про передачу до сфери управління ТУ ДСА в м. Києві нежилого приміщення у будинку комунальної власності та нежилого будинку комунальної власності»;
3) рішення Київради від 13 листопада 2013 року № 497/9985 «Про передачу до сфери управління ТУ ДСА в м. Києві нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва»;
- в частині передачі в оренду приміщень, які перебували у сфері управління ТУ ДСА в м. Києві за адресами: вул. Дегтярівська, 31-а, площею 5908,5 м2; вул. Хрещатик, 42, літ. А, площею 833,9 м2; просп. Маяковського, 5-в, площею 626,7 м2; вул. Полковника Потєхіна, 3-а, площею 206,60 м2; вул. Гайцана Миколи, 4-а, площею 957,9 м2; вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-б, площею 1466,6 м2; вул. Волоська, 6/14-б, площею 349,70 м2; вул. Маршала Тимошенка, 2-е, площею 2241,0 м2; та у частині закріплення зазначеного майна на праві господарського відання за КП «Київспецжитлоексплуатація».
Не погодившись із такими судовими рішеннями, Київрада звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги Київрада також зазначила, що ця справа не може розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з тих підстав, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, а стосуються майнових прав позивача і повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 жовтня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
23 лютого 2017 року Київрада прийняла рішення № 946/1950 «Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій», відповідно до п. 1 якого визнала такими, що втратили чинність з 01 березня 2017 року:
- рішення Київради від 29 грудня 2011 року № 1036/7272 «Про передачу до сфери управління ТУ ДСА в м. Києві нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва та внесення змін до рішень Київської міської ради» (п. 7 додатка 1 до рішення);
- рішення Київради від 22 вересня 2011 року № 44/6260 «Про передачу до сфери управління ТУ ДСА в м. Києві нежилого приміщення у будинку комунальної власності та нежилого будинку комунальної власності» (п. 10 додатка 1 до рішення);
- рішення Київради від 13 листопада 2013 року № 497/9985 «Про передачу до сфери управління ТУ ДСА в м. Києві нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва» (п. 25 додатка 1 до рішення).
Пунктом 2 оскаржуваного рішення встановлено, що приміщення, зазначені у додатку 2 до цього рішення, які належать територіальній громаді м. Києва, і які були передані до сфери управління державних установ і організацій рішеннями Київської міської ради, підлягають передачі в оренду тим державним установам і організаціям, у сфері управління яких вони перебували до 01 березня 2017 року, на підставі заяв, поданих такими установами і організаціями відповідно до встановленого порядку.
Так, згідно додатку 2 оскаржуваного рішення, до переліку нерухомого майна, у тому числі входять приміщення передані до сфери управління ТУ ДСА в м. Києві за адресами: вул. Дегтярівська, 31-а, площею 5908,5 м2 (Шевченківський районний суд м. Києва); вул. Хрещатик, 42, літ. А, площею 833,9 м2 (Печерський районний суд м. Києва); просп. Маяковського, 5-в, площею 626,7 м2 (Деснянський районний суд м. Києва); вул. Полковника Потєхіна, 3-а, площею 206,60 м2 (Голосіївський районний суд м. Києва); вул. Гайцана Миколи, 4-а, площею 957,9 м2 (Печерський районний суд м. Києва); вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-б, площею 1466,6 м2 (Шевченківський районний суд м. Києва); вул. Волоська, 6/14-б, площею 349,70 м2 (Подільський районний суд м. Києва); вул. Маршала Тимошенка, 2-е, площею 2241,0 м2 (Оболонський районний суд м. Києва).
Пунктом 3 спірного рішення вирішено закріпити зазначене нерухоме майно за КП «Київжитлоспецексплуатація» на праві господарського відання.
Вважаючи п. 1, 2, 3 рішення Київради від 23 лютого 2017 року № 946/1950 «Про повернення приміщення комунальної власності територіальної громади м. Києва із сфери управління державних установ і організацій» протиправним і прийнятим всупереч вимогам Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), ТУ ДСА в м. Києві звернулося до суду із цим адміністративним позовом за захистом своїх майнових прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, й аргументи, наведені у відзиві, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних