ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 755/10947/17
Провадження № 14-435цс18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна (далі - Приватний нотаріус),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року в складі судді Гончарука В. П. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року в складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ПАТ «ПУМБ», про визнання незаконними дій, скасування рішення, та
УСТАНОВИЛА:
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати незаконними дії Приватного нотаріуса, які виразилися у проведенні 24 березня 2017 року державної реєстрації права власності за ПАТ «ПУМБ» на квартиру АДРЕСА_1, визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса від 27 березня 2017 року індексний номер 34472808, на підставі якого 24 березня 2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис - 19656371 про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1207683280000, за ПАТ «ПУМБ» на підставі договору іпотеки від 03 грудня 2007 року.
Позовна заява мотивована тим, що 03 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український МіжнароднийБанк» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 180 000,00 доларів США.
На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, 03 грудня 2007 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та позивачем укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Також ОСОБА_3 вказував, що з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 липня 2017 року йому стало відомо, що власником цього житлового приміщення є ПАТ «ПУМБ», а підставою для внесення відповідного запису до реєстру стало рішення Приватного нотаріуса від 27 березня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Посилаючись на те, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно здійснена Приватним нотаріусом без достатніх правових підстав та з порушенням вимог Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV), з огляду на відсутність вчинення попередньої нотаріальної дії з майном, неукладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також недотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивач не отримував письмової вимоги про усунення порушень та документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту її одержання; право власності на вказане житлове приміщення банком набуте неправомірно під час дії Закону України 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII), внесення запису Приватним нотаріусом про право власності банку є безпідставним, з огляду на відсутність рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, ОСОБА_3 просив позов задовольнити.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом розгляду даної справи є виключно владні, управлінські рішення та дії нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень, тому спір не віднесено до цивільної юрисдикції, а повинен розглядатися адміністративним судом.
Суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зміст заявлених позовних вимог та обґрунтування, які викладені в позові, зводяться до протиправності дій Приватного нотаріуса саме як суб'єкта владних повноважень, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, при цьому сам позивач наполягав на існуванні процедурних порушень з боку Приватного нотаріуса, прийнятті рішення про реєстрацію переходу права власності на основі неналежних документів, вчинення оскаржуваних дій у період існування заборони на такі, відсутності повноважень у нотаріуса на реєстрацію такого права.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання про визнання права власності на предмет іпотеки ОСОБА_3 не порушувалося, отже відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно управлінські рішення та дії Приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, у зв'язку із чим такий спір віднесено до адміністративної юрисдикції.
Обґрунтовуючи свій висновок, апеляційний суд посилався на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17, від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, а також Верховного Суду України у постанові від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16.
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Доводи, наведені в касаційній скарзі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди зробили помилкові висновки, що предметом розгляду даної справи є виключні владні, управлінські рішення та дії Приватного нотаріуса, оскільки перехід права власності на належне позивачу майно до банку відбулося незаконно та за відсутності правових підстав, що призвело до порушення його прав, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що 03 грудня 2007 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 180 000,00 доларів США.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 03 грудня 2007 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та позивачем укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останньому на підставі договору купівлі-продажу від 03 грудня 2007 року квартира АДРЕСА_1.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору та існуванням заборгованості, ПАТ «ПУМБ» звернулося до Приватного нотаріуса із заявою про державну реєстрацію за собою як іпотекодержателем права власності на вищезазначене житлове приміщення.
27 березня 2017 року Приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за іпотекодержателем ПАТ «ПУМБ».
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 липня 2017 року Приватним нотаріусом як державним реєстратором 24 березня 2017 року здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «ПУМБ» (номер запису про право власності 19656371).
Підставами виникнення права власності вказано договір іпотеки від 03 грудня 2007 року, а внесення запису - рішення Приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 березня 2017 року.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в Перейти до повного тексту