ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019року
м. Київ
Справа № 265/536/17
Провадження № 14-478цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» (далі - ПрАТ «Азовзагальмаш»),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та
УСТАНОВИЛА:
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що з 05 січня 2011 року вона працювала в Публічному акціонерному товаристві «Азовзагальмаш» (далі - ПАТ «Азовзагальмаш»), правонаступником якого є ПрАТ «Азовзагальмаш». 31 серпня 2015 року її звільнено з підприємства за власним бажанням, при цьому заробітна плата за період роботи не виплачена. Позивачка зазначала, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2016 року її позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 18 577,08 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11 163,45 грн, проте це судове рішення не виконано, розрахунок з нею не проведений.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила стягнути з ПрАТ «Азовзагальмаш» на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 17 лютого 2016 року до дня ухвалення рішення у справі.
Представник відповідача ПрАТ «Азовзагальмаш» у лютому 2017 року надіслав до суду заяву про закриття провадження у справі, вказуючи, що ухвалою Господарського суду міста Київа від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/3262/16 про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Посилаючись на пункт 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частину четверту статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII), пункт 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), просив закрити провадження у справі, оскільки справи у спорах за вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі у спорах про стягнення заробітної плати, підвідомчі господарським судам.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 березня 2017 року у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 березня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 лютого 2016 року по 13 березня 2017 року у розмірі 31 492,68 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, після звільнення останній не провів з нею передбачений законом розрахунок. Ці обставини є преюдиційними та встановлені судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.
Задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керувався тим, що станом на час вирішення цього спору розрахунок із позивачкою не проведений, тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період з 17 лютого 2016 року по 13 березня 2017 року (268 робочих днів) у розмірі 31 492,68 грн (117,51 грн х 268 днів).
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «Азовзагальмаш» задоволено: рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду.
На обґрунтування свого висновку апеляційний суд зазначив, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і норми спеціального Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Таким чином, оскільки позивачкою пред'явлено вимоги до відповідача ПрАТ «Азовзагальмаш», яке є правонаступником ПАТ «Азовзагальмаш», стосовно якого порушено справу про банкрутство, то провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спір щодо майнових вимог ОСОБА_3 підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи, наведені в касаційній скарзі
Підставою оскарження ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 зазначила порушення судом правил предметної юрисдикції, яке, на її думку, полягає в тому, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому апеляційний суд помилково закрив провадження у справі.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2017 року від ПрАТ «Азовзагальмаш» надійшли заперечення на касаційну скаргу, яку товариство просило залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважало, що указаний позов повинен розглядатися у порядку господарського судочинства, про що правильно зазначив апеляційний суд.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду, ухвалою від 03 жовтня 2018 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та заперечення (відзив) на касаційну скаргу, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд установив, що у період з 05 січня 2011 року по 31 серпня 2015 року ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Азовзагальмаш».
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 18 577,08 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11 163,45 грн.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_3 зазначила, що до теперішнього часу рішення суду не виконане, заборгованість із заробітної плати не виплачена.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У статті 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадка