У Х В А Л А
7 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 520/7281/15-ц
Провадження № 14-49 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Кей-Колект» до ОСОБА_3 (далі також - майновий поручитель), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Третя Одеська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності,
за зустрічним позовом майнового поручителя до ТзОВ «Кей-Колект» про визнання припиненим договору поруки, визнання припиненим іпотечного договору, скасування заборони відчуження на квартиру,
за касаційною скаргою відповідача на рішення Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2016 року і
в с т а н о в и л а:
19 травня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- для погашення заборгованості за кредитним договором № 942-11 ДОУ 1 П від 9 листопада 2006 року, яка складає 65 234,99 доларів США, що еквівалентно згідно з курсом Національного банку України на дату розрахунку 1 410 119,54 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (далі також - квартира), шляхом визнання на неї права власності за ТзОВ «Кей-Колект» за ціною 929 413,00 грн, визначеною на підставі оцінки квартири суб'єктом оцінювальної діяльності;
- вирішуючи питання про звернення стягнення на квартиру, ухвалити рішення про виселення всіх мешканців, які проживають та зареєстровані у квартирі;
- зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції внести запис про реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Мотиви позову пов'язані з такими обставинами:
- 9 листопада 2006 року ОСОБА_5 (далі - позичальник) та Акціонерний комерційний банк «УкрСиббанк» (далі також - АКБ «УкрСиббанк») уклали договір про надання споживчого кредиту № 942-11 ДОУ 1 П (далі також - кредитний договір);
- 9 листопада 2006 року позичальник і майновий поручитель як іпотекодавці та АКБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки за реєстровим номером 4575 (далі також - договір іпотеки). Згідно з умовами цього договору з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором іпотекодавці передали в іпотеку АКБ «УкрСиббанк» квартиру, яка є їхньою власністю у рівних частках;
- 11 червня 2012 року АКБ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу № 4, згідно з умовами якого АКБ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором, а також уклали договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки;
- ТзОВ «Кей-Колект» зверталося з позовом про стягнення заборгованості до позичальника та майнового поручителя через невиконання умов кредитного договору, але 29 липня 2014 року Київський районний суд міста Одеси залишив цей позов без розгляду;
- у жовтні 2014 року ТзОВ «Кей-Колект» довідалося про смерть позичальника й отримало копію його свідоцтва про смерть;
- ТзОВ «Кей-Колект»на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» та пункту 5 договору іпотеки (іпотечне застереження) через неналежне виконання умов кредитного договору просить звернути стягнення на квартиру шляхом визнання на нього права власності.
27 травня 2015 року Київський районний суд міста Одеси відкрив провадження у справі.
27 жовтня 2015 року майновий поручитель подала зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати припиненим договір поруки, визнати припиненим іпотечний договір, скасувати заборону відчуження на квартиру (реєстраційний № 4027853) та «скасувати іпотеку реєстраційний № 4028059», зареєстровані 9 листопада 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В.
Мотивувала зустрічний позов тим, що порука є особистим зобов'язанням, яке нерозривно пов'язане з особою. Стверджувала, що основне зобов'язання припинене через смерть позичальника, а тому іпотека (похідне зобов'язання) також припинена.
27 жовтня 2015 року Київський районний суд міста Одеси прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву.
3 лютого 2016 року Київський районний суд міста Одеси ухвалив рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Суд вважав, що банк, знаючи про смерть позичальника, не звертався до спадкоємців з відповідними вимогами більш ніж півтора роки, порушуючи вимогу частини другої статті 1281 ЦК України. Оскільки позивач втратив право вимоги до спадкоємців щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, то і договори поруки та іпотеки, які забезпечували виконання зобов'язань за кредитним договором, мають бути припинені.
7 квітня 2016 року Апеляційний суд Одеської області ухвалив рішення, яким скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги частково, а саме щодо звернення стягнення на квартиру шляхом визнання права власності на неї та зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції внести запис про реєстрацію права власності на квартиру за позивачем. У задоволенні іншої частини позову та зустрічного позову суд апеляційної інстанції відмовив.
Мотивував постанову тим, що якщо позичальник є іпотекодавцем, то після його смерті до спадкоємців у разі порушення позичальником його зобов'язань переходять обов'язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки. Стаття 1281 ЦК України регулює порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов'язань спадкодавця перед його кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, у межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України). Стверджує, що аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-1286цс15.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував припис статті 1281 ЦК України до спірних правовідносин, а позивач не звертався до суду із заявою про застосування позовної давності. Факт смерті позичальника за наявності заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору спадкоємцем (висновок Верховного Суду України у постанові від 10 лютого 2016року у справі № 6-216цс14). Вимоги про виселення майнового поручителя з квартири не можуть бути задоволені, оскільки у кредитному договорі вказано, що кошти надавалися не на придбання квартири, а на її ремонт. Крім того, позивач не обґрунтував вимоги про виселення приписами Житлового кодексу.
20 квітня 2016 року майновий поручитель подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 7 кві