П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/510/18
Провадження № 11-840заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
учасників справи:
позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Ліходій О. О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконною відмови у наданні публічної інформації
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року (у складі колегії суддів Юрченко В. П., Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В.),
УСТАНОВИЛА :
6 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною відмову ВРП надати на його інформаційний запит про надання публічної інформації від 22 лютого 2018 року інформацію щодо члена ВРП, на розгляді якого знаходиться його дисциплінарна скарга стосовно дій судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 вказав на порушення відповідачем положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VII), оскільки ВРП володіла інформацією, щодо якої ним зроблений запит, а тому неправомірно відмовила у наданні інформації на підставі підпункту 1 частини першої статті 22 зазначеного Закону. Крім того, запитувана позивачем інформація, на його переконання, не є інформацією з обмеженим доступом у розумінні статей 6 та 9 Закону № 2939-VI.
Позивач зазначає, що оскаржуваною відмовою ВРП порушені його право на збирання, використання та поширення інформації, передбачене статтею 34 Конституції України, а також право на справедливий суд, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, у зв'язку з неможливістю скористатися правом відводу члена ВРП.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що інформація щодо члена ВРП, якому здійснено розподіл скарги ОСОБА_3, знаходилась у розпорядженні відповідача, а тому посилання у відповіді на інформаційний запит на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI є помилковим.
Водночас суд дійшов висновку про недопущення ВРП порушень вимог Закону № 2939-VIпід час опрацювання та надання ОСОБА_3 відповіді на його інформаційний запит. При цьому суд керувався тим, що запитувана позивачем інформація про члена ВРП підпадає під ознаки службової інформації, адже відповідає всім вимогами, які наведені в пункті 1 частини першої статті 9 Закону № 2939-VI, зокрема, міститься в документах ВРП, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, пов'язана з процесом прийняття рішень та передує прийняттю рішень. Крім того, суд указав на те, що запитувана інформація підпадає під наведені у частині другій статті 6 згаданого Закону критерії, за яких здійснюється обмеження доступу до неї, оскільки інформація про члена ВРП необхідна для неупередженого підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, розголошення якої може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та прийняте нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Доводи ОСОБА_3 на обґрунтування вимог апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, встановивши наявність у розпорядженні ВРП запитуваної інформації, лише вказав на помилковість посилання відповідача при відмові у наданні інформації на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, хоча мав визнати таку відмову незаконною, натомість самостійно, замість відповідача - розпорядника інформації, визначив підставою для відмови пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI та провів, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону, «трискладовий тест» щодо наявності підстав для обмеження доступу до інформації, проведення якого відповідачем з оскаржуваної відмови не убачається. При цьому суд з порушенням вимог частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вийшов за межі позовних вимог, які стосувалися перевірки обґрунтованості та відповідності нормам матеріального права тексту оскаржуваної відмови ВРП.
Позивач також послався на те, що запитувана ним у ВРП інформація про те, у кого з її членів знаходиться на розгляді його скарга, не відноситься до службової у розумінні статті 9 Закону № 2939-VII, а якщо і відноситься, то доступ до неї може бути обмежено лише за наявності встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передумов, посилання на які в оскаржуваній відмові ВРП - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року - без змін.
Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваної відмови, ВРП посилається на те, що відповідно до статті 9 Закону № 2939-VI та затвердженого наказом голови ВРП від 11 серпня 2017 року № 70/0/1-17 переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП, інформація, яка стосується питань автоматизованого розподілу матеріалів між членами ради та міститься в протоколі, створеному автоматизованою системою, є службовою інформацією до моменту її оприлюднення на офіційному веб-сайті ВРП, оскільки такий документ передує прийняттю рішення членом Дисциплінарної палати щодо залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, поверненню дисциплінарної скарги скаржнику, передачі скарги на розгляд Дисциплінарної палати.
З огляду на наведене ВРП стверджує, що вона правомірно на підставі пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI відмовила позивачу в наданні інформації щодо члена ВРП на розгляді у якого знаходиться дисциплінарна скарга стосовно судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5, оскільки ця інформація містить всі ознаки інформації з обмеженим доступом.
ВРП зазначає, що відповідь на інформаційний запит позивача відповідає вимогам частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI.
Крім того, ВРП вважає, що відмова у наданні зазначеної інформації не зашкодила правам чи інтересам позивача, оскільки питання про відвід члена ВРП вирішується на стадії колегіального розгляду дисциплінарної скарги на засіданнях ВРП та її дисциплінарних палат.
У судовому засіданні позивач та представник ВРП підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення учасників справи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що 22 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ВРП з листом, надісланим по електронній пошті, в якому просив надати йому в межах Закону № 2939-VI інформацію про дату реєстрації у ВРП його скарги стосовно судді ОСОБА_5 та про члена ВРП, який розглядає цю скаргу.
На зазначений запит ОСОБА_3 ВРП листом від 1 березня 2018 року вих. № 7334/0/9-18 повідомила заявника про те, що його дисциплінарна скарга зареєстрована у ВРП 23 лютого 2018 року за вих. № 1222/0/20-18 та розподілена у провадження члену ВРП.
У задоволенні запиту ОСОБА_3 на інформацію в частині зазначення члена ВРП, на розгляді якого знаходиться дисциплінарна скарга стосовно судді ОСОБА_5, ВРП відмовила, пославшись при цьому на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI.
Зазначений лист ВРП також містить наведені у статтях 1 та 9 Закону № 2939-VIвизначення понять публічної та службової інформації, а також вказівку на те, що з метою уникнення можливого тиску на членів ВРП інформація про доповідачів, визначених автоматизованою системою розподілу справ, а також інформація, яка стосується питань автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП та міститься у протоколі, створеному автоматизованою системою, є службовою інформацією до моменту її оприлюднення на офіційному веб-сайті ВРП.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, наведеним на обґрунтування їх вимог, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 32 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) для здійснення розподілу справ у ВРП, її органах діє автоматизована система розподілу справ (визначення члена ВРП -доповідача).
Згідно з пунктом 1.5 Положення про автоматизовану систему розподілу справ, затвердженого рішенням ВРП від 16 листопада 2017 року № 3689/0/15-17, автоматизована система - це сукупність комп'ютерних програм, які забезпечують функціонування документообігу ВРП, процесу визначення члена ВРП за допомогою використання відповідних програмно-апаратних комплексів ВРП, передачу інформації до центральної бази даних, захист на технологічних ланках від несанкціонованого доступу тощо.
Результатом автоматизованого визначення члена ВРП для проведення перевірки є протокол, створений автоматизованою системою. Доступ до коригування інформації у протоколі заблоковано (пункт 2.7 зазначеного Положення).
Частиною третьою статті 42 Закону № 1798-VIII визначено, щодисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 44 цього Закону, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої чи частиною другою статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (стаття 43 Закону № 1798-VIII).
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1798-VIII член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід.
За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу Головуючий на засіданні зобов'язаний ознайомити із заявою про відвід члена Вищої ради правосуддя, якому заявлено відвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду (частини друга-четверта статті 33 цього Закону).
Відповідно до частини другої статті 34 Конституції Україникожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 20 зазначеного Закону визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим дост