Постанова
Іменем України
11лютого 2019 року
м. Київ
справа № 509/4341/16-ц
провадження № 61-25214св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 в якому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року, що набрало законної сили скасовано реєстраційний запис: реєстраційний номер майна: 21547051, номер запису: 553 в книзі: 4 про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, внесений до реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 грудня 2008 року.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Питання щодо земельної ділянки для обслуговування будинку вирішено не було.
Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок є власністю ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 08 липня 2003 року, а вони є власниками спільної часткової власності на будинок, а тому в силу частини першої статті 377 ЦК України та частини четвертої статті 120 ЗК України до неї переходить право власності на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Зокрема посилається на правову позицію Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року по справі
№ 6-2099цс16.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 січня
2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позов пред'явлено не до тієї особи за відсутністю правовстановлюючих документів.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 січня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесений судовий збір в розмірі 1 157,52 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд помилково дійшов до висновку, що позов пред'явлено не до тієї особи за відсутністю правовстановлюючих документів, оскільки спірна земельна ділянка за правилами реституції повернулась у власність відповідача, на якій побудовано домоволодіння, яке належить сторонам на праві власності в рівних частках.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
05 квітня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а позов пред'явлено до ОСОБА_5 Суд апеляційної інстанції не встановив, хто є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6, на земельну ділянку зокрема. Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Посилання апеляційним судом на реституцію не є переконливим.
У листопаді 2018 року від ОСОБА_5 до Верховного Суду надійшли пояснення до касаційної скарги, які мотивовано тим, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами, скасовано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на
1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами. Дане рішення набрало законної сили.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Овідіопольського районного суду Одеської області.
У червні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши пояснення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:
Спірна земельна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 08 липня 2003 року.
Згідно державного акта від 30 листопада 2010 року, виданого на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 грудня
2008 року у справі № 2-2467/08 та рішення Сухоліманської сільської ради від 16 квітня 2009 року № 254/6 за ОСОБА_6 набуто право власності на спірну земельну ділянку.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2014 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 грудня 2008 року скасовано. Відмовлено в задоволенні позовни