Постанова
іменем України
7 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 527/2738/15-к
провадження № 51-5607 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гапона В.О.,
прокурора - Сингаївської А.О.,
засудженого - ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Легкої Л.М. та Павелка Р.С. на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 5 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014170140000245 за обвинуваченням
ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мульчиці Володимирецького району Рівненської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 13 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
До набрання вироком законної сили обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не більше, ніж на 60 діб.
Задоволено частково цивільний позов, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відшкодування завданих злочином матеріальних збитків 5995 грн. 66 коп. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.; а також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відшкодування завданих злочином матеріальних збитків 23982 грн. 63 коп. та моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, ст.100 КПК України застосовано спеціальну конфіскацію щодо транспортного засобу"Sabur-SB50Q".
Прийняте рішення щодо судових витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 19 квітня 2014 року приблизно о 21 годині керуючи технічно справним мотоциклом "Sabur-SB50Q", без державного номерного знака, не маючи відповідного посвідчення водія та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог підпунктів "а", "б" пункту 2.1, підпункту "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху, під час руху поблизу будинку №4 по вул. Першотравневій в с. Іванове Селище Глобинського району Полтавської області, зі сторони с. Демченки Глобинського району в напрямку автодороги "Глобино - Великі Кринки - Мостовівщина", не витримав безпечного інтервалу, не вжив заходів до зменшення швидкості та своєчасного екстреного гальмування свого мотоцикла, тим самим порушив вимоги п.п. 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, та допустив наїзд передньою частиною мотоцикла на задню праву частину тіла пішохода ОСОБА_8, яка рухалась в попутному напрямку по проїзній частині дороги. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких невдовзі померла в лікарні.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 5 лютого 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни. На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахував ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 13 по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Легка Л.М. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що під час наїзду на пішохода мотоциклом керувала інша особа, проте суд неправильно встановив фактичні обставини справи, безпідставно надав перевагу показанням свідків сторони обвинувачення, врахував недопустимі докази, внаслідок чого необґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у злочині. Зазначає, що суд апеляційної інстанції відповідні доводи сторони захисту не перевірив та не дав їм належної оцінки. Також вказує про неправильне застосування судом вимог ч.5 ст.72 КК України при зарахуванні засудженому строку його попереднього ув'язнення у строк покарання.
У касаційній скарзі захисник Павелко Р.С. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі захисника Легкої Л.М. Крім того, зазначає, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 брав участь у слідчих діях як свідок, а тому докази, що були отримані з його показань, відповідно до п.1 ч.3 ст.87 КПК України, є недопустимими. Також захисник у порядку ч.2 ст.424 КПК України у касаційній скарзі подав заперечення на ухвалу апеляційного суду від 11 серпня 2017 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, зокрема, через порушення права засудженого на захист. Вважає, що підстави для цивільної відповідальності ОСОБА_1 як власника мотоцикла відсутні, а тому суд необґрунтовано задовольнив вимоги потерпілих щодо стягнення з нього спричинених злочином збитків. Крім того, стверджує, що суд не врахував постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 7 травня 2014 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП України, а саме в тому, що він 19 квітня 2014 року передав керування транспортним засобом особі, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційні скарги захисників, просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор Сингаївська А.О. просила залишити касаційні скарги захисників без задоволення, а судові рішення - без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи захисників щодо незгоди з оцінкою доказів, яка надана судами, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим при перегляді судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, в тому числі пояснення ОСОБА_1 про його невинуватість, показання свідків, протоколи слідчих експериментів, висновки експертиз та інші наведені у вироку докази, суд дав їм належну оцінку, критичний аналіз окремих доказів належним чином мотивований.
Сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Суд дотримався вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог КПК України.
В основу вироку суд правильно поклав, зокрема, показання свідка ОСОБА_9, який пояснив розташування ОСОБА_1 та ОСОБА_10 відносно мотоцикла після наїзду на ОСОБА_8; такі ж показання щодо обставин події надав у суді під час допиту свідок ОСОБА_10 Крім того, суд детально дослідив висновки судово-медичних експертиз щодо отриманих кожним з учасників події тілесних ушкоджень, проаналізував доводи сторони захисту щодо можливості отримання засудженим тілесних ушкоджень при його розташуванні на місці пасажира під час події та дійшов висновку про їх неспроможність, навівши належні мотиви на спростування таких доводів. Також суд зважив на те, що всупереч показанням ОСОБА_1, що саме ОСОБА_10 умовив його здійснити поїздку, допитані судом свідки підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 вирушили у сусіднє село саме за проханням батька засудженого.
Водночас суд навів докладні мотиви того, чому при прийнятті рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину ним не взято до уваги, зокрема, показання свідка ОСОБА_11 як неспроможні; відеозапис телешоу, у якому брали участь учасники кримінального провадження, як процесуально недопустимий доказ.
Крім того, суд належним чином з'ясував причини зміни показань свідком ОСОБА_10, який пояснив, що спочатку взяв вину за скоєне на себе внаслідок тиску та погроз зі сторони родичів ОСОБА_1, які намагалися не допустити притягнення останнього до відповідальності, а в подальшому змінив свої показання з метою встановлення істини по справі.
Щодо п