Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 761/21807/14-ц
провадження № 61-16147св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 09 березня 2017 року у складі суді Маліновської В. М. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 16 листопада 2007 року по 06 серпня 2011 року.
У період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти ними набуто спільне майно, а саме: автомобіль Toyota Prado 4.0, реєстраційний номер
НОМЕР_1, автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, та майнові права на квартиру на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного 05 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Віб-інвест» (далі - ТОВ «Віб-інвест»), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Автомобілі знаходяться у ОСОБА_2, що перешкоджає їй вільно володіти та користуватися своєю часткою автомобілів, які є об'єктом спільної сумісної власності. При цьому, ОСОБА_2 проживає у
квартирі АДРЕСА_1.
Дійсна вартість квартири, що належить на праві спільної сумісної власності, у середньому складає 3 014 672,60 грн, а тому сума вартості частки квартири, яка буде набута у власність, складатиме половину дійсної вартості квартири: 3 014 672,60 грн/2 = 1 507 336,30 грн. Середня вартість автомобіля Toyota Prado 4.0, 2008 року випуску, складає 302 133 грн, а автомобіля Suzuki Grand Vitara, 2008 року випуску, - 180 833 грн, відтак загальна їх вартість становить 482 967 грн. Вартість частки автомобілів, що перебувають в її спільній частковій власності складає 241 484 грн.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд залишити за нею право власності на автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер
НОМЕР_2, 2008 року випуску; зобов'язати ОСОБА_2 передати їй
автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, та ключі від вказаного автомобіля; зобов'язати ОСОБА_2 виплатити їй компенсацію у розмірі 60 650 грн за частку права власності на автомобіль Toyota Prado 4.0, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, а також виплатити компенсацію у розмірі - 1 507 336,30 грн за частину квартири, яка належить їй, набуту за договором права вимоги
від 05 листопада 2009 року, загалом сума компенсації складає
1 567 986,30 грн.
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 22 жовтня 2007 року між ним та його дочкою ОСОБА_5 було укладено договір позики на безпроцентній основі, згідно з яким ОСОБА_5 позичила йому грошові кошти у розмірі 320 тис. доларів США для придбання квартири.
Протягом 2006-2008 років він, як засновник та власник приватного підприємства «ЄвроАрхбудСервіс» (далі - «ЄвроАрхбудСервіс»), отримав дивіденди на загальну суму 168 653 грн.
Таким чином, кошти, що були отримані ним за договором позики
від 22 жовтня 2007 року в сумі 320 тис. доларів США та дивіденди
від діяльності ПП «ЄвроАрхбудСервіс» на суму 168 653 грн є його особистою приватною власністю.
Шлюб між ним та ОСОБА_1 було зареєстровано 16 листопада
2007 року і в період шлюбу за кошти, що належали йому особисто, тобто за 305 358,56 грн 01 липня 2008 року придбано автомобіль Toyota Prado 4.0., реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, та за 208 005 грн
26 червня 2009 року придбано автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску.
Крім того, 05 листопада 2009 року було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ним отримано право вимоги, належне ТОВ «ВІБ-інвест» у відповідності із інвестиційним договором від 17 липня 2007 року, договором резервування від 17 липня 2007 року та додатковою угодою № 1 від 24 квітня 2009 року до цього договору, за якими передбачалось набуття права власності на нерухоме майно - квартиру на АДРЕСА_1, сума договору про відступлення права вимоги склала 1 703 610 грн.
Отже, саме за рахунок його особистих коштів було придбано спірне майно. Вказував, що обсяг спільних коштів сторін не дозволив би придбати спірне майно.
Зазначав, що спільними коштами його з ОСОБА_1 з його доходів
була лише заробітна плата у сумі 61 681,26 грн, а розмір доходів
ОСОБА_1 за період з 16 листопада 2007 року по 01 грудня 2010 року (дату фактичного припинення шлюбних відносин) не перевищував розміру його заробітної плати. Відтак, загальна сума спільних коштів його та ОСОБА_1, що були отримані у період шлюбу, не перевищувала
120 тис. грн.
Спільні кошти сторін витрачались на ведення домашнього господарства та поточні витрати сім'ї із трьох осіб (їжу, одяг, ремонт квартири тощо), оплату навчання у вищих навчальних закладах дочки ОСОБА_1 від першого шлюбу - ОСОБА_6, оплату численних закордонних поїздок на відпочинок ОСОБА_1 та ОСОБА_6
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив суд визнати його особистою приватною власністю автомобіль Toyota Prado 4.0., реєстраційний номер
НОМЕР_1, 2008 року випуску, автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, квартиру АДРЕСА_1, загальною
площею 97,00 кв. м, житловою площею 63,8 кв. м.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, вартістю 145 862,54 грн. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Toyota Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 248 329,72 грн та на квартиру АДРЕСА_1, вартістю (без врахування поліпшень)
3 267 426 грн. Зобов'язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, ключі на вказаний автомобіль. Зобов'язано ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості належної їй у спільному сумісному майні подружжя 1/2 частки квартири (майнових прав) АДРЕСА_1, у розмірі 1 507 336,30 грн, компенсацію різниці вартості автомобілів Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер
НОМЕР_2, 2008 року випуску, та Toyota Prado, реєстраційний номер
НОМЕР_1, 2008 року випуску, у розмірі 60 650 грн, а всього
1 567 986,30 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль Toyota Prado 4.0, реєстраційний номер НОМЕР_1, та квартира АДРЕСА_1 придбані сторонами за час шлюбу за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 і частки кожного з подружжя в спільному сумісному майні є рівними.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості належної їй у спільному сумісному майні подружжя 1/2 частки квартири (майнових прав) АДРЕСА_1, у розмірі 1 507 336,30 грн, компенсацію різниці вартості автомобілів Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, та Toyota Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, у розмірі 60 650,00 грн, а всього 1 567 986,30 грн, зменшивши суму сплати з 60 650,00 грн до 51 233 грн 59 коп. та з 1 567 986,30 грн до
1 558 569 грн 89 коп.
Змінено розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що правильними є висновки суду першої інстанції про визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 права власності на автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_2, а за ОСОБА_2 - права власності на автомобіль Toyota Prado 4.0, реєстраційний номер НОМЕР_1. Судом першої інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти, отримані ним на підставі договору позики від 22 жовтня 2007 року, та кошти, отримані як дивіденди від
ПП «ЄвроАрхбудСервіс», були витрачені на купівлю автомобіля Suzuki Grand Vitaraреєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіля Toyota Prado 4.0 реєстраційний номерНОМЕР_1, та на придбання квартири АДРЕСА_1.
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що грошові кошти в розмірі 320 тис. доларів США та
168 300 грн є спільною сумісною власністю колишнього подружжя. ОСОБА_1 не надала доказів приналежності цих коштів до спільної сумісної власності колишнього подружжя, а, відтак, не спростувала факту того, що вони є його особистою приватною власністю. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення його до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Саме тому суди мають з'ясовувати походження коштів, за які придбано спірне майно.
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
16 листопада 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 16 листопада
2007 року зроблено відповідний актовий запис за № 1494, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а. с. 11, т. 1).
06 серпня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 244 від 06 серпня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у
м. Києві (а. с. 12, т. 1).
За час шлюбу сторонами було придбано: 1) автомобіль «Suzuki Grand Vitara», легковий універсал, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований 01 липня 2009 року за ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу
НОМЕР_5 та рахунком-фактурою від 25 червня 2009 року, 2)