Постанова
Іменем України
28 січня 2019 року
м. Київ
справа № 554/14716/14-ц
провадження № 61-43874св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на купівлю житлової нерухомості, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 73 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 13 листопада 2037 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 13 листопада 2017 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та окремо з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було укладено договори поруки.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі за спірним кредитним договором, відповідно до якого 15 червня 2012 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ПАТ «Альфа-Банк».
18 червня 2012 року банком на адресу позичальника ОСОБА_4 направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та про набуття ПАТ «Альфа-Банк» статусу нового кредитора щодо його зобов'язань. З липня 2012 року боржник сплачував платежі на погашення кредиту на користь нового кредитора - ПАТ «Альфа-Банк», що підтверджується відповідними квитанціями.
Вказувало, що у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх кредитних зобов'язань, станом 29 серпня 2014 року утворилася заборгованість за тілом кредиту 17 114 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 232 851,3 грн, за відсотками - 844,55 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 11 490,76 грн, та пенею у розмірі 417,70 грн.
Ураховуючи наведене, ПАТ «Альфа-Банк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів указану суму заборгованості за кредитним договором від 13 листопада 2007 року.
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що спірний кредитний договір було укладено з порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів», умови кредитного договору є несправедливими, оскільки у ньому встановлено жорсткі обов'язки споживача. Також вказував, що при підписанні договору йому не було роз'яснено валютних ризиків, вказані умови договору були підписані ним внаслідок нечесної підприємницької політики банку.
Зазначав, що банк не мав права надавати йому кредит в іноземній валюті, оскільки єдиним належним засобом платежу в Україні є гривня, та вважав, що банком не надано документів, які б підтверджували, що до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги за його кредитними зобов'язаннями.
У зв'язку з кабальними та несправедливими умовами кредитного договору від 13 листопада 2007 року просив визнати його недійсним.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03 березня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження з позовом ПАТ «Альфа-Банк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року у складі судді Гальченко О. О. у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов ПАТ «Альфа-Банк» не підлягає задоволенню, так як суд вважає недоведеним факт існування кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Альфа-Банк», а також недоведеним факт існування прав вимоги позивача за кредитним договором від 13 листопада 2007 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4
Щодо зустрічного позову ОСОБА_4, то районний суд вказав, що спірний кредитний договір містить усі істотні умови, зокрема вказано суму кредиту, термін та умови повернення кредитних коштів, умови нарахування відсотків та інших платежів, договір підписаний сторонами, надана суду копія договору скріплена печаткою банку та вважається судом належним та допустимим доказом у справі. За таких обставин суд не вбачав підстав для визнання договору недійсним у силу статті 215 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» скасовано та ухвалено нове, яким задоволено позов.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом у сумі 244 759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 232 851,30 грн, заборгованість по відсотках -11 490,76 грн, пені - 417,70 грн.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом у сумі 244 759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 232 851,30 грн, заборгованість по відсотках -11 490,76 грн, пені - 417,70 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що банк довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору зі ОСОБА_4, надання йому коштів у доларах США та наявну заборгованість у зв'язку із неналежним виконання останнім своїх зобов'язань.
Також апеляційний суд вважав доведеним факт зміни кредитора у спірному зобов'язанні відповідно до правил, передбачених положеннями статей 516, 517 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом надано неправильну оцінку проведеній у справі судово-економічній експертизі від 03 липня 2017 року. Вважає, що висновком експертизи підтверджено, що у позичальника відсутня заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року.
Вважає, що банком не доведено того, що кредит видавався саме у доларах США. ОСОБА_4 не підписував заяву на видачу готівки, а банк не надав її оригіналу для проведення судової почеркознавчої експертизи.
Посилається на те, що ПАТ «Альфа-Банк» не підтвердив належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги за спірним кредитним договором.
Вказує на те, що апеляційний суд застосував до ОСОБА_4 подвійне стягнення, так як стягнув з нього суму заборгованості двічі, солідарно із кожним поручителем окремо.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, в якому вказує, що доводи скарги є безпідставними, оскільки апеляційний суд надав належну оцінку всіх доказам у справі, зокрема й висновку судової економічної експертизи. Вказує, що жодні розрахунки експерта, наведені у висновку, не мають значення для визначення реальної заборгованості позичальника, оскільки кредит було надано у доларах США, а експерт брав до уваги гривні. Факт видачі кредиту у доларах США, як і факт переходу права вимоги до банку, були підтверджені належними і допустимими доказами, яким апеляційний суд надав правильну оцінку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадженн