ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №808/1508/17
адміністративне провадження №К/9901/55688/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, за участю третіх осіб: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Прудивуса О.В. від 28 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А. від 11 червня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», відповідач), за участю третіх осіб - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ», третя особа), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо визнання переказу коштів (транзакції) нікчемним, а саме транзакцій, здійснених 19 травня 2016 року на поточний рахунок НОМЕР_1 у сумі 579,24 грн з призначенням платежу «Оплата процентів по договору від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321» та 19 травня 2016 року на поточний рахунок НОМЕР_2 у сумі 200 000,00 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321»;
- зобов'язати відповідача надати до ФГВФО додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200000,00 грн за рахунок коштів ФГВФО, які були переказані 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 у сумі 200000,00 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у нього наявний банківський вклад на загальну суму 200000,00 грн, що розміщений у ПАТ «Банк Михайлівський». 11 січня 2017 року позивач отримав лист відповідача від 21 вересня 2016 року № 3Г1(К)/17380, у якому його було повідомлено про нікчемність правочинів (транзакції) по перерахуванню коштів на рахунки позивача на загальну суму 200000,00 грн. Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним, оскільки перерахування позивачу коштів було здійснено 19 травня 2016 року, тобто до прийняття Національним Банком України рішення від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» та прийняття рішення № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський». Також, позивач зазначив, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується судом. При цьому, жодного рішення про визнання недійсними транзакцій, здійснених 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача у загальному розмірі 200579,24 грн, як стверджує позивач, не існує.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський», а також наявності підстав, визначених пунктами 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання переказів коштів (транзакцій) нікчемними, а саме транзакцій, здійснених 19 травня 2016 року на поточний рахунок НОМЕР_1 у сумі 579,24 грн з призначенням платежу «Оплата процентів по договору від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321» та 19 травня 2016 року на поточний рахунок НОМЕР_2 у сумі 200000,00 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолій Б.В. звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 09 липня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 808/1508/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 вересня 2015 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-015-00001769, відповідно до умов якого ПАТ «Банк Михайлівський» по ініціативі позивача відкриває останньому поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні для зберігання грошей позивача і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства, умов цього договору та розпоряджень позивача, а позивач зобов'язується оплачувати послуги ПАТ «Банк Михайлівський».
12 січня 2016 року позивач уклав з ТОВ «ІРЦ» договір № 980-015-000174321, згідно з яким позивач передає ТОВ «ІРЦ» у власність грошові кошти у розмірі 20000,00 грн на строк 182 дні, а ТОВ «ІРЦ» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти у порядку та на умовах, встановлених цим договором.
Укладеним між сторонами договором про внесення змін від 09 березня 2016 року № б/н до договору від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321 збільшено суму коштів, що передається позивачем у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», до 200000,00 грн.
Позивач на виконання умов договору від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321 та договору про внесення змін від 09 березня 2016 року № б/н перерахував ТОВ «ІРЦ» кошти у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується довідкою про стан рахунку від 21 вересня 2016 року № ЗГ1(К)/18228.
19 травня 2016 року ТОВ «ІРЦ» достроково повернув позивачу на рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у загальному розмірі 200579,24 грн, з яких:
1) 200000,00 грн. повернення коштів згідно з договором від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321 та договором про внесення змін від 09 березня 2016 року № б/н;
2) 579,24 грн. оплата процентів по договору від 12 січня 2016 року № 980-015-000174321», що підтверджується довідкою про стан рахунку від 21 вересня 2016 року № ЗГ1(К)/18228.
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року за № 4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
01 червня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ «Банк Михайлівський» проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. За результатами перевірки комісія дійшла висновку, що всі правочини (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахунку коштів на рахунки 12160 фізичних осіб (у тому числі позивачу) у сумі 1298015 973,74 грн є нікчемними, про що склала акт від 01 червня 2016 року № 2 «Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності».
Наказом відповідача від 01 червня 2016 року № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» затверджено результати проведеної перевірки та, як наслідок, застосовано наслідки нікчемності правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб (у тому числі позивачу) у сумі 1 298 015 973,74 грн.
13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
Рішенням № 1702 від 01 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», на Волкова О.Ю. з 05 вересня 2016 року.
З метою отримання свого вкладу позивач 22 серпня 2016 року надіслав відповідачу лист про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок третіх осіб.
Листом від 21 вересня 2016 року № ЗГ1(К)/17380 відповідач повідомив позивачу, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача, є нікчемним. З огляду на це, позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В якості додатка до листа від 21 вересня 2016 року № ЗГ1(К)/17380 надано повідомлення про нікчемність правочину від 21 вересня 2016 року № ЗГ1(К)/17381/1.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що отримання коштів позивачем на свій рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» від ТОВ «ІРЦ» порушило обмеження, встановлені постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року № 295/БТ змінами. Таким чином, операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» на банківських рахунках ОСОБА_2 НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відкритих відповідно до договору № 980-015-00001769 від 09 вересня 2015 року, знаходилась сума 200579,24 грн.
Кошти на банківський рахунок позивача були зараховані шляхом перерахунку з банківського рахунку ТОВ «ІРЦ» відповідно до банківської виписки від 19 травня 2016 року.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійсн