Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 310/4611/16-ц
провадження № 61-28263св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (далі - ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»), правонаступником якого є приватне акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (далі - ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та стягнення заборгованості.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на праві власності належить гуртожиток по АДРЕСА_1.
21 травня 2006 року керівником підприємства ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» було видано ордер № 28 на зайняття житлової площі у кімнаті НОМЕР_1 вказаного гуртожитку ОСОБА_4 у зв'язку з роботою його на даному підприємстві.
25 травня 2006 року ОСОБА_4 було зареєстровано у вказаній кімнаті.
15 серпня 2014 року за вказаною адресою було зареєстровано дружину ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а з 02 грудня 2014 року здійснено реєстрацію неповнолітньої дитини ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1.
З травня 2006 року ОСОБА_4 у гуртожитку не проживає, оплату за комунальні послуги не здійснює, а за останні три роки сума боргу склала
22 823,17 грн.
Ураховуючи викладене, з урахуванням уточнень, ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» просило визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 22 823,17 грн. В правове обґрунтування позивач послався на положення статей 71, 72 ЖК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 02 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено.
Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_1.
Визнано ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_6 такими, що втратили право користування кімнатою НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» заборгованість по комунальним платежам в розмірі 22 823,17 грн та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі не проживають у спірній кімнаті без поважних причин з 2006 року. Обставини, на які посилається позивач, є достовірними, оскільки відповідачі їх належними доказами не спростували. Оскільки участі в оплаті комунальних послуг відповідачі не приймають, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача заборгованість за комунальні послуги.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 задоволено частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року в частині визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовлено.
В іншій частині рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про доведеність факту відсутності ОСОБА_4 та членів його сім'ї у кімнаті НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 понад шість місяців без поважних причин, оскільки з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідачі у спірному приміщенні тимчасово не проживають з поважних причин, оскільки за вказаною адресою проводяться ремонтні роботи.
В іншій частин суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
24 липня 2017 року ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року та залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду запорізької області від 02 лютого
2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність поважних причин відсутності ОСОБА_4 та членів його сім'ї у спірній кімнаті. Законодавством не встановлена така причина поважності відсутності у житловому приміщенні, як проведення ремонту, а тому така причина не може бути підставою для відмови у позові.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального