ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №816/1458/18
адміністративне провадження №К/9901/64921/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Єросько Л.О. від 22 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бегунца А.О., Старостіна В.В., Машури Г.І. від 17 вересня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 58 Протоколу № 37 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 06 квітня 2018 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975);
- зобов'язати прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975 як інваліду ІІ групи з 30 березня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з моменту встановлення інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 58 протоколом № 37 від 06 квітня 2018 року, про відмову ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги, зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як військовослужбовцю строкової служби у відповідності до пункту 6 статті 16, пункту 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також підпункту 3 пункту 6 Порядку № 975 (із змінами та доповненнями), в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 25 жовтня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного від 17 вересня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР та у період з 29 грудня 1979 року по 18 червня 1981 року приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.
Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28 грудня 2016 року № 1933, встановлено отримання позивачем під час проходження служби в Республіці Афганістан множинного вогнепального осколкового поранення голови, рук та ніг (контузія 1980 року), а також встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Рішенням МСЕК від 10 квітня 2017 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 30 березня 2017 року вперше у зв'язку з отриманням поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
16 листопада 2017 року позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, але останнім у складанні висновку було відмовлено.
Не погодившись з відмовою військового комісаріату у складанні висновку, ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Полтави.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2018 року у справі № 552/8239/17 зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог статей 16 та 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975, як інваліду війни ІІ групи, з 30 березня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.
На виконання вказаного рішення суду Полтавським обласним військовим комісаріатом подано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, який з 30 березня 2017 визнаний інвалідом ІІ групи, із доданими документами.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 37 від 06 квітня 2018 (пункт 58), ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що станом на момент встановлення позивачу інвалідності діяла редакція статті 16 Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виплату такої допомоги, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відтак, для позивача, як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги пов'язується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України