ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2019 року
Київ
справа №815/2959/17
провадження №К/9901/33849/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/2959/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи - начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Головіна Дмитра Валерійовича, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Гусева О. Г., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Вербицької Н. В., суддів: Джабурії О. В., Крусяна А. В.
в с т а н о в и в :
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області), за участі третьої особи - начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Головіна Дмитра Валерійовича, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу через невиконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 34639,92 грн. та моральної шкоди у розмірі 100000,00 гривень.
2. В обґрунтування позову зазначає, що згідно з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 815/2923/16, яка набрала законної сили, позивача поновлено на посаді старшого слідчого Авангардівського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13379,34 гривень.
2.1. Однак, незважаючи на те, що судове рішення в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання, рішення у цій частині фактично виконано лише 30 березня 2017 року.
2.2. Вважаючи, що у період з 22 вересня 2016 року по 30 березня 2017 року позивач перебував у вимушеному прогулі, за період якого ГУНП в Одеській області зобов'язане сплатити йому середній заробіток, що підлягає обчисленню, виходячи із розрахунку наведеному в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 815/2923/16, відповідно до якої суд встановив розмір грошового забезпечення у сумі 183,28 грн. за один день вимушеного прогулу.
2.3. Крім того, зазначає, що йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 100000,00 грн. та обґрунтовує порушенням його законних прав, гарантованих статтею 43 Конституції України.
2.4. Вважаючи дії відповідача незаконними, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про стягнення компенсації за затримку виконання судового рішення.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 826/2923/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, визнано протиправним та скасовано висновок атестаційної комісії № 4 ГУНП в Одеській області від 25 лютого 2015 року зазначений в Розділі ІV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність"; визнано протиправним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУНП в Одеській області від 08 червня 2016 року № 455 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого Авангардівського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області з 08 червня 2016 року за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність); поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Авангардівського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області; стягнуто з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 червня 2016 року по день поновлення на посаді у загальному розмірі 13379,34 гривень.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року касаційну скаргу ГУНП в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, повернуто скаржнику.
5. Таким чином, на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 826/2923/16, яка набрала законної сили, ГУНП в Одеській області видано наказ від 30 березня 2017 року № 628 о/с, яким скасовано наказ від 08 червня 2016 року № 455 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) капітана поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Авангардівського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області та поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Авангардівського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області, відрахувавши з грошового забезпечення компенсацію за 15 діб невикористаної чергової відпустки за 2016 рік та сплативши грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
6. Крім того, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 30 березня 2017 року № 628 о/с виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08 червня 2016 року по день поновлення на посаді в сумі 13379,34 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
7. Згідно з довідкою Суворовського РЦЗ від 29 травня 2017 року № 414 позивачу виплачено допомогу як безробітному у період з 11 серпня 2016 року по 30 березня 2017 року на загальну суму 20787,94 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Стягнуто з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу через невиконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 3221,74 гривень.
8.2. Стягнуто з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1600,00 гривень.
8.3. В решті позову - відмовлено.
9. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.
10. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із затримкою виконання відповідачем рішення суду щодо поновлення на посаді ОСОБА_1, позивачу повинна бути виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу, однак за відрахуванням допомоги по безробіттю, яка ним отримувалась. Крім того, судом першої інстанції моральна шкода позивача оцінена у 1600,00 гривень.
11. Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив того, що наказом ГУНП в Одеській області від 30 березня 2017 року № 628 о/с ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08 червня 2016 року по день поновлення на посаді. Позивач, вважаючи неналежним розмір грошового забезпечення, який визначений у наказі, мав право його оскаржити в цій частині, проте не скористався таким правом. Враховуючи, що відповідач виплатив суму грошового забезпечення, визначену в наказі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час невиконання судового рішення. Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення його позову. При цьому, враховуючи, що стягнення моральної шкоди є похідним від вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, в їх задоволенні також відмовив.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд першої інстанції правильно вирішивши спір по суті, та визнавши факт несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі, припустився помилки при обчисленні суми, яка підлягає виплаті. Вважає, що суди не надали належної оцінки обставинам справи
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260) поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
19.1. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
20. Пунктом 9 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
21. Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
22. Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
23. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, о