Постанова
Іменем України
14лютого 2019 року
м. Київ
справа № 454/3015/15-ц
провадження № 61-33644св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Личаківський районний суд міста Львова, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року у складі судді Адамовича М. Я. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Личаківського районного суду міста Львова, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова від 23 січня 2015 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за його позовом до апеляційного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, однак у подальшому ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 квітня .2015 року вище згадану ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 23 січня
2015 року було скасовано і передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважає, що ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова
від 23 січня 2015 року було порушено його конституційні права, а тому просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій судді Личаківського районного суду міста Львова, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 21 грудня
2015 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 грудня
2015 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В іншій частині ухвалу Сокальського районного суду Львівської області
від 21 грудня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 грудня
2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 лютого
2016 року залишено без змін.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03 квітня
2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, та вини відповідача в заподіянні такої шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 квітня
2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
14 липня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сокальського районного суду Львівської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.