Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 394/644/16-ц
провадження № 61-19181св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Гайсюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їх мати ОСОБА_4 Після її смерті залишилася спадщина, а саме 1/2 частина житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1. Вони як спадкоємці першої черги звернулися у встановлений строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Також спадкоємцем першої черги був їх батько ОСОБА_5, який перебував з їх матір'ю у зареєстрованому шлюбі та на момент її смерті проживав у спірному будинку. Зазначений будинок належав їх батькам на праві спільної сумісної власності, оскільки був побудований за час шлюбу. Проте присадибну ділянку та спірний будинок їх батько ОСОБА_5 зареєстрував у встановленому законом порядку лише у
2015 році. ІНФОРМАЦІЯ_2 року їх батько ОСОБА_5 помер. Вони звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, але з'ясувалося, що їх батько склав заповіт на ім'я ОСОБА_3, відповідно до якого він заповів їй все своє майно і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що він за законом матиме право.
07 червня 2016 року нотаріусом було відмовлено їм в оформленні спадщини після смерті їх матері ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати за ними право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 по 1/6 частині житлового будинку АДРЕСА_1 та по 1/6 частині присадибної ділянки за цією ж адресою.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області
від 30 листопада 2016 року у складі судді Партоліної І. П. позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано за
ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок, на виділеній у встановленому законом порядку земельній ділянці для його будівництва, був побудований їхніми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у 1957 році за час перебування їх у шлюбі, виникнення права власності на нерухоме майно не було пов'язане з проведенням його державної реєстрації, і тому вказане нерухоме майно належало останнім на праві спільної сумісної власності. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, яка була здійснена ОСОБА_5 на своє ім'я після смерті дружини ОСОБА_4, ніяким чином не може обмежувати прав, які належали покійній ОСОБА_4 на час її смерті. Оскільки позивачі є спадкоємцями першої черги після смерті покійної матері ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_5, який був живий на час смерті дружини ОСОБА_4, прийняли спадщину шляхом подачі заяви до нотаріуса, однак внаслідок відсутності реєстрації спадкового майна на ім'я
ОСОБА_4, спадкоємцям було відмовлено у оформленні спадкових прав, то позивачі мають право по 1/6 частині спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області
від 30 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачі як спадкоємці померлої ОСОБА_4 мають право кожен на 1/6 частину спадкового майна, а саме будинку, оскільки остання за життя набула право власності на нього, тому їх позов підлягає задоволенню. При цьому суд залишив поза увагою той факт, що позивачі не зможуть реалізувати свої права, оскільки перешкодою для цього є наявність власника всього спірного будинку, права якого підтверджені державною реєстрацією і ніким не оспорені. Неможливо визнати за позивачами право власності кожному на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 без попереднього вирішення питання про законність державної реєстрації ОСОБА_5 в 2015 році на своє ім'я права власності на це майно.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що норми законодавства, які діяли на час будівництва будинку, а саме у 1957 році, не передбачали державної реєстрації права власності, а підставою виникнення права власності на житловий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог нормативних актів. Тому державна реєстрація права власності на будинок, яка здійснена ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 не утворила права власності за зазначений будинок, а є лише визнання державою такого права.
У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
07 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зако