Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 757/21768/17-ц
провадження № 61-22571св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Генеральна прокуратура України, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Головачова Я. В., Вербової І. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 06 серпня 2016 року було затримано та повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статі 110, частиною першою статті 258 КК України.
24 жовтня 2016 року кримінальне провадження відносно позивача закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у вчинені кримінального правопорушення.
Внаслідок незаконних дій працівників ГПУ позивачу було завдано моральної шкоди, яка проявилась у його душевних стражданнях, у нього погіршились нормальні життєві зв'язки, ускладнились сімейні та сусідські стосунки, що негативно вплинуло на стан його здоров'я. З урахуванням тривалості душевних страждань, що він зазнавав, кримінального переслідування, просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на свою користь у відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 9 600,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач зазнав моральних страждань внаслідок незаконного затримання та повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень. Розмір моральної шкоди, завданої позивачу суд визначив в сумі 9 600,00 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції, яка становила 3 200,00 грн.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
26 березня 2018 року Державна казначейська служба України через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач перебував під слідством та судом 3 місяці, оскільки його було затримано 06 серпня 2016 року, а кримінальне провадження закрито 24 жовтня 2016 року.
Розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, оскільки для розрахунку моральної шкоди потрібно виходити із 1 600,00 грн, що відповідає пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року.
Державна казначейська служба України не повинна нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії посадових та службових осіб інших органів державної влади.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Печерського районного суду міста Києва.
Зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва
від 09 жовтня 2017 року та постанови Апеляційного суду міста Києва
від 28 лютого 2018 року у до закінчення касаційного провадження.
У червні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:
ОСОБА_4 06 серпня 2016 року було затримано та повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 110, частиною першою статті 258 КК України.
24 жовтня 2016 року кримінальне провадження відносно позивача закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у вчинені кримінального правопорушення.
Відносно позивача застосовувався запобіжний захід в вигляді тримання під вартою.
Норми права, які підлягають застосуванню:
Відповідно до частини п'ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п'ятої статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.