Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 303/4844/16-ц
провадження № 61-25373св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області, Мукачівська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня
2016 року у складі судді Слюсарчука В. М. та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, Мукачівської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8 про визнання рішення недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, яка була подарована йому батьком ОСОБА_7, а ним набута на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 1992 року, відповідно до якого останній придбав від Закарпатського обласного автомобільного учбового комбінату 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового чотирьохквартирного будинку готовністю 38 %.
Шляхом укладення аналогічних договорів 1/4 частку незавершеного будівництвом житлового будинку придбали також ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_10
Разом з правом власності на частку в будинку ними було набуто право спільної сумісної власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок та яка виділялася для його будівництва.
Рішенням виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156 затверджено матеріали розподілу земельної ділянки спільного користування по АДРЕСА_1. Зокрема, закріплено: за ОСОБА_5 земельну ділянку площею 497 кв.м; за ОСОБА_6 земельну ділянку площею 497 кв.м; за ОСОБА_7 земельну ділянку площею 513 кв.м; земельну ділянку площею 218 кв.м залишено в спільному користуванні мешканців двору.
В рішенні апеляційного суду Закарпатської області від 24 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_12 до виконкому Мукачівської міської ради про визнання недійсним рішення виконкому Мукачівської міської ради
від 25 червня 1998 року № 156 встановлено, що рішення з питань виділення та закріплення за власниками квартир у даному житловому будинку частини прибудинкової земельної ділянки повинно було прийматися не виконкомом Мукачівської міської ради, а безпосередньо міською радою.
Прийняте рішення про розподіл земельних ділянок створює позивачу певні перешкоди, а саме заїзд, який є ділянкою спільного користування, проходить вздовж стін його помешкання, що заважає нормально та повноцінно обслуговувати квартиру, спричиняє конфлікт з сусідами.
ОСОБА_4 просив суд визнати недійсним рішення Мукачівського міськвиконкому «Про землекористування» за № 156 від 25 червня 1998 року в частині пункту другого по питанню вісім, яким було затверджено матеріали розподілу спільного землекористування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та закріплено за ОСОБА_5 земельну ділянку площею 497 кв.м; закріплено за ОСОБА_6 земельну ділянку площею 497 кв.м; закріплено за ОСОБА_7 земельну ділянку площею 513 кв.м, а земельну ділянку площею 218 кв.м залишено в спільному користуванні мешканців двору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 13 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 не є власником земельної ділянки, а отже його права не порушені. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28 березня 2017 року провадження у справі зупинено до залучення правонаступників відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які померли.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2017 року провадження у даній справі відновлено, оскільки від приватних нотаріусів надійшли листи про відкриття спадкових справ та коло спадкоємців. Зокрема, спадкоємцем ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_13, а спадкоємцем ОСОБА_7 є його син ОСОБА_4
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 грудня 2016 року змінено у мотивувальній частині.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
30 березня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня
2016 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від
20 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували строк позовної давності. Оскільки перебіг строку позовної давності починається не від дня настання певної події, яка порушує права чи інтереси особи, а саме від дня, коли особа довідалась про порушення свого права. Позивач про порушене своє право дізнався лише 24 березня
2015 року з рішення суду апеляційної інстанції, яким встановлено, що рішення з приводу виділення та закріплення за власниками квартир у даному житловому будинку частини земельної ділянки повинно було прийматись не виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Закарпатської області, а безпосередньо міської радою
Доводи інших учасників справи:
25 липня 2018 року виконавчий комітет Мукачівської міської ради через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня
2016 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від
20 лютого 2018 року залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що обставини, на які посилається заявник, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Додаткові доводи особи, яка подає касаційну скаргу:
09 серпня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, які обґрунтовані тим, що доводи наведені у відзиві на касаційну скаргу є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
У червні 2018 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу та в додаткових поясненнях до касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушен