Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 404/8656/15-ц
провадження № 61-20140св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Омега Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Луньова Анна Генадіївна,
треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич (Бабіч) ЛідіяЮріївна, служба у справах дітей Кіровоградської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду
м. Кіровограда від 15 листопада 2016 року у складі судді
Панфілової А. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області
від 27 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Омега Банк» (далі - ТОВ КБ «Омега Банк»), ОСОБА_8, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу
Цимбаревич (Бабіч) Л. Ю. та служба у справах дітей Кіровоградської
міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 09 жовтня 2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк»
(далі - ПАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 30 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк до 08 жовтня 2016 року.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між АКБ «ТАС-Комерцбанк», ОСОБА_8,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1. Зазначав, що на момент укладання оспорюваного договору іпотеки, він як малолітня дитина проживав у вказаній квартирі разом з батьками: ОСОБА_8 та ОСОБА_3, однак, при укладанні цього договору згода органу опіки та піклування на здійснення зазначеного правочину була відсутня. Вважав, що його право користування цим житловим приміщенням було порушено, та є підстави для визнання правочину недійсним.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати вказаний договір іпотеки від 09 жовтня 2006 року недійсним.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 червня
2016 року у якості співвідповідача було залучено ТОВ «Кредитні ініціативи».
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада
2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, щонеповнолітній ОСОБА_1 на час укладання спірного договору іпотеки, у спірній квартирі зареєстрований не був. При цьому, на час звернення до суду з позовом він є повнолітньою особою, як малолітня особа проживав і продовжує проживати у вказаній квартирі, яка була предметом договору іпотеки
від 09 жовтня 2006 року, тому посилання ОСОБА_1 на те, що його право користування житлом, як малолітньої чи неповнолітньої особи було порушено є безпідставним, правові підстави, передбачені законом для визнання правочину недійсним відсутні, а, отже, позов є необґрунтованим.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки укладення спірного договору іпотеки від 09 жовтня 2006 року відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте відсутність такого дозволу не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права малолітнього на той час ОСОБА_1 на користування спірним житлом. На час звернення до суду, позивач є повнолітньою особою та продовжує проживати у квартирі, яка є предметом іпотечного договору, докази про порушення його прав та інтересів в матеріалах справи відсутні, отже, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, а підстави для їх задоволення відсутні.
У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували та не надали належної оцінки тому, що рішенням Кіровського районного суду
м. Кіровограда від 05 лютого 2015 року, яке є преюдиційним, встановлено, що він, як дитина проживав у квартирі, яка стала предметом іпотеки, з моменту набуття його батьками права власності на неї. Вважав, що зміст оскаржуваних судових рішень суперечить статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»,
за якою отримання попередньої згоди органу опіки та піклування
при укладенні договору іпотеки було обов'язковим та частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», та частини другої
статті 177 СК України, за якими отримання дозволу органу опіки та піклування при укладенні договору іпотеки є обов'язковим. Зазначив, що ні попередньої згоди, ні дозволу органу опіки та піклування надано не було, отже було порушено його права як дитини.
У лютому 2017 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначило, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом установлено, що 09 жовтня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 30 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 08 жовтня 2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % за весь строк фактичного користування кредитом.
09 жовтня 2006 року на забезпечення виконання вказаного кредитного договору, було укладено договір іпотеки відповідно до умов якого банку було передано квартиру АДРЕСА_1. В подальшому вносились зміни та доповнення
до кредитного догово