Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 617/640/16-ц
провадження № 61-27738св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - комунальний заклад охорони здоров'я «Вовчанський медичний коледж» Харківської обласної ради,
відповідач (позивач за зустрічним позовом )- ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року у складі судді Уханьової І. С. та рішення апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
28 квітня 2016 року комунальний заклад охорони здоров'я «Вовчанський медичний коледж» Харківської обласної ради (далі - КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на навчання.
Позов мотивовано тим, що згідно наказу директора КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» від 10 серпня 2011 року № 254/с ОСОБА_4 була зарахована до КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» на навчання за державним замовленням. Між нею та КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» була укладена угода № 17 від 04 січня 2012 року про підготовку фахівців з вищою освітою.
30 червня 2015 року наказом № 666/с студентці ОСОБА_4 було присвоєно кваліфікацію молодшого спеціаліста - фельдшера та направлено на роботу до комунального закладу охорони здоров'я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ).
Згідно повідомлення КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 92 ОСОБА_4 була призначена на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів з місячним окладом згідно штатного розпису.
30 грудня 2015 року ОСОБА_4 звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
Зважаючи на зазначене та з урахування уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на користь КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» 48 562,90 грн, затрати на навчання, з перерахуванням коштів до державного бюджету.
31 серпня 2016 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було подано зустрічний позов до КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» про визнання правочину недійсним.
Зустрічний позов мотивовано тим, що угода № 17 про підготовку фахівців з вищою освітою від 04 січня 2012 року, укладена між КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» та ОСОБА_4, суперечить нормам Цивільного кодексу України (далі ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При укладенні цієї угоди порушені вимоги статті 56 Закону України «Про освіту», в редакції яка діяла на момент вступу ОСОБА_4 до коледжу, якою передбачалося укладення угоди між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником, але дана норма, не містила обов'язку випускника відпрацьовувати певний строк за направленням після закінчення коледжу та майнової відповідальності.
Крім того, на момент укладання угоди ОСОБА_4 була особою неповнолітньою і згода на її підписання мала бути одержана від батьків.
Посилаючись на вказані обставини, позивач за зустрічним позовом просила визнати недійсною угоду № 17 від 04 січня 2012 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року задоволено позовні вимоги КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на навчання.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» про визнання правочину недійсним.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь «Вовчанський медичний коледж» вартість навчання в сумі 48 562, 90 грн, перерахувавши кошти до державного бюджету.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 закінчивши бюджетну форму навчання у державному закладі КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж», відмовилася працювати за місцем направлення на роботі у КЗОЗ «Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», що відповідно до вимог законодавства та умов угоди є підставою для стягнення з неї державних коштів, затрачених на її навчання.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2017 року рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним скасовано, а в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» Харківської обласної ради відшкодування витрат на навчання змінено.
Ухвалено в зазначеній частині нове рішення, яким частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 до КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» Харківської обласної ради про визнання правочину недійсним.
Визнано частково недійсною угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 17 від 04 січня 2012 року/, укладену між ОСОБА_4 та КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» Харківської обласної ради, в частині обов'язку ОСОБА_4 відшкодувати в державний бюджет кошти, витрачені на стипендію.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» Харківської обласної ради вартість навчання у сумі 22 000,00 грн, перерахувавши кошти до державного бюджету.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» Харківської обласної ради судовий збір у сумі 551,00 грн.
В іншій частині рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що передбачений обов'язок зазначений в угоді від 04 січня 2012 року № 17 відшкодувати стипендію у разі відрахування з коледжу або не відпрацювання трьох років за направленням після закінчення коледжу, суперечить нормам статті 1215 ЦК України. Тому сума відшкодування підлягає зменшенню.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
У серпні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року та змінити рішення апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2017 року в частині залишення в силі рішення суду першої інстанції, ухваливши в цій частині рішення про скасування рішення Вовчанського районного суду Харківської області в повному обсязі та відмовити в задоволенні позовних вимог КЗОЗ «Вовчанський медичний коледж» в повному обсязі і про задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_4 в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що перед вступом до навчального закладу ОСОБА_4 не була повідомлена про те, що надання освітньої послуги ставиться в залежність від укладення про підготовку фахівців з вищою освітою та про зміст такої угоди. До прийняття рішення про навчання ОСОБА_4 була повідомлена лише про зарахування до закладу, що підтверджується змістом наданого відповідачем до суду повідомлення. Не можна вважати волевиявлення ОСОБА_4 на укладення угоди № 17 вільним. Відповідні дії коледжу, згідно положень статті 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» є нечесною підприємницькою практикою.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
18 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 617/640/16-ц надійшли до Верховного Суду.
У травні 2018 року матеріали справи передано судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Вер