П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/827/18
Провадження № 11-1314заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року (суддя Желтобрюх І. Л.) у справі № 9901/827/18 за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
17 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 вересня 2018 року про надання рекомендації Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) про звільнення судді Господарського суду Луганської області ОСОБА_3;
- зобов'язати ВККС утриматися від вчинення дій щодо внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення судді Господарського суду Луганської області ОСОБА_3
На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 1454/ко-18 було визначено, що суддя Господарського суду Луганської області ОСОБА_3 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 643,125 бала; її визнано такою, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано ВРП розглянути питання про її звільнення з посади судді Господарського суду Луганської області. Вказане рішення ВККС вона оскаржила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (справа № 9901/775/18). Проте оскаржуваним у цій справі рішенням ВККС протиправно вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Господарського суду Луганської області.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 жовтня 2018 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3
Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначила, зокрема, пропорушення своїх прав на судовий захист та доступ до правосуддя, які гарантуються Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). На думку скаржника, стаття 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВККС не містить будь-яких положень, якими б визначалися особливості розгляду або обмеження розгляду справ щодо оскарження рішень ВККС про надання рекомендацій ВРП про звільнення судді з посади, а тому спори щодо оскарження таких рішень ВККС підлягають розгляду в порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного скаржникпросить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ВККС вказує на законність ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3, оскільки оскаржуване рішення ВККС за правилами частини восьмої статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), положення якої є спеціальними, не може бути оскаржене окремо від рішення, ухваленого відповідним органом за рекомендацією ВККС.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 грудня 2018 року призначила цю справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
З матеріалів справи убачається, що рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 1454/ко-18 визначено, що суддя Господарського суду Луганської області ОСОБА_3 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 643,125 бала; її визнано такою, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано ВРП розглянути питання про її звільнення з посади судді Господарського суду Луганської області.
Зазначене рішення ВККС ОСОБА_3 оскаржила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду(справа № 9901/775/18).
Оскаржуваним у цій справі рішенням ВККС від 18 вересня 2018 року вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Господарського суду Луганської області.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення ВККС від 18 вересня 2018 року не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки згідно із частиною восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині першій статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіял