П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 820/4270/16
Провадження № 11-1351апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року (суддя Нуруллаєв І. С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (судді Тацій Л. В., Подобайло З. Г., Григоров А. М.) у справі № 820/4270/16 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (далі - ПАТ «Міський комерційний банк») Чернявської Олени Степанівни, уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправними дій (бездіяльності) й зобов'язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Фонду, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Міський комерційний банк» Чернявської О. С., уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемка Р. А., в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Міський комерційний банк» Чернявської О. С. щодо ненадання Фонду інформації стосовно коштів за депозитним вкладом ОСОБА_3 (договір банківського вкладу на вимогу від 01 липня 2014 року № 2620/50/200081) та невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду;
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемка Р. А. щодо ненадання Фонду інформації стосовно коштів за вказаним вище депозитним вкладом ОСОБА_3 та невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_3 гарантовану суму відшкодування вкладу в розмірі 187 тис. 489 грн 15 коп. за банківським вкладом відповідно до договору банківського вкладу на вимогу від 01 липня 2014 року № 2620/50/200081.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач у касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на статтю 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшли помилкового висновку про те, що цю справу належить розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки позов пред'явлено не до банку про повернення банківського вкладу, а до уповноважених осіб Фонду про визнання протиправною їх бездіяльності та до самого Фонду про відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу його уповноваженими особами. Оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України. До того ж суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано послалися на висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, оскільки спір щодо включення до реєстру вкладників у цій справі не стосується процедури ліквідації банку. Тобто правовідносини, що виникли у цій справі, є відмінними від тих, які мають місце у справах, у яких Верховний Суд України прийняв згадані вище рішення. У цьому випадку у фізичної особи, яка є вкладником банку, який ліквідується, виникають майнові вимоги не до цього банку, а до держави в особі Фонду. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.
Відповідачі відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не подали.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 27 червня та 01 липня 2014 року між ОСОБА_3 і ПАТ «Міський комерційний банк» укладено договір строкового банківського вкладу № 2630/50/193944 та договір банківського вкладу на вимогу № 2620/50/200081 відповідно.
Згідно з квитанцією від 27 червня 2014 року № 2951 позивач вніс на власний строковий депозитний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ «Міський комерційний банк» грошові кошти в сумі 180 тис. грн.
Відповідно до виписки за угодою від 01 липня 2014 року № 2620/50/200081 на депозитному рахунку ОСОБА_3 станом на 28 жовтня 2014 року перебували грошові кошти в сумі 187 тис. 489 грн 15 коп.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 732 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 20 листопада 2014 року № 124 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк», відповідно до якого призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Міський комерційний банк» Чернявську О. С.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 187 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 20 березня 2015 року № 64 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемка Р. А.
ЛистомФонду від 27 квітня 2016 року № 02-036-21511/16 повідомлено позивача, що в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відсутня інформація про його вклади.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, Харківський окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився й Харківський апеляційний адміністративний суд, керувався тим, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів з огляду на висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14.
ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з указаним висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_3 звернулася до адміністративного суду з позовом до Фонду та його уповноважених осіб про визнання протиправною бездіяльності уповноважених осіб щодо ненадання Фонду інформації стосовно коштів за депозитним вкладом ОСОБА_3 (договір банківського вкладу на вимогу від 01 липня 2014 року № 2620/50/200081) та невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду,а також стягнення з Фонду на користь позивача гарантованої суму відшкодування вкладу в розмірі 187 тис. 489 грн 15 коп. за банківським вкладом відповідно до вказаного вище договору банківського вкладу на вимогу.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним б