Постанова
Іменем України
7 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 383/937/16-к
Провадження № 51-8296 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Ткачук Г.В.,
в режимі відеоконференції
представника потерпілого ОСОБА_1,
та потерпілого ОСОБА_2
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016120110000432 за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Петрівка - 1 Братського району Миколаївської області, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою потерпілого на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 5 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року щодо ОСОБА_3
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 5 лютого 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 24514,97 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь Кіровоградської обласної лікарні 6212,30 грн. коштів витрачених на лікуванням потерпілого.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року цей вирок змінено в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 31327,74 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 70000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він 29 липня 2016 року приблизно о 22 годині, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по АДРЕСА_2, порушив п. п. 1.2, 1.5 та 2.3 (б, д), 10.1, 11.2, 12.2, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, рухаючись у межах населеного пункту зі швидкістю 70 км/год, не впорався з керуванням автомобіля здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку, біля правого краю проїзної частини дороги, щодо свого напрямку руху.
Внаслідок наїзду потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ставить питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд першої інстанції не мотивував підстав для застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3, призначив основне покарання у вигляді позбавлення волі без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Стверджує, що ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком експерта. Вважає, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляції про м'якість призначеного покарання, нічого не зазначив з приводу додаткового покарання, не врахував думку потерпілого, який посилаючись на невідшкодування йому моральної та матеріальної шкоди, наполягав на реальній мірі покарання для засудженого та застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Зазначає, що суди при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, належним чином не врахували те, що спричинена моральна шкода пов'язана із заподіянням значної шкоди його здоров'ю.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги потерпілого і просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Потерпілий та його представник підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі.
Мотиви Суду
Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.
Що стосується доводів про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну, то суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як убачається з матеріалів провадження та обвинувального акту, під час досудового розслідування обставина про вчинення ОСОБА_4 злочину у стані алкогольного сп'яніння не встановлена та обвинуваченому в провину не ставилась, а тому районний суд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України здійснив судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
Тож, враховуючи, що обставина вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння під час досудового розслідування в провину обвинуваченому не ставилася, суд касаційної інстанції, з урахуванням вимог ст. 433 КПК України, позбавлений можливості самостійно її встановити.
Що стосується доводів потерпілого про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вказаних вимог закону при призначенні покарання ОСОБА_3 судом дотримано.
Зокрема, враховано ступінь тяжкості вчиненого необережного злочину, дані