Постанова
Іменем України
07лютого 2019 року
м. Київ
справа № 295/15376/13-к
провадження № 51-3879км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
захисника Селютіна К.С.,
виправданого ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупершого заступника прокурораЖитомирської областінаухвалуАпеляційного судуЖитомирської області від 09листопада 2017 рокуу кримінальному провадженні № 12012060380000616 за обвинуваченням
ОСОБА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богунськогорайонного суду м. Житомира від 12червня 2017 ОСОБА_2 визнано невинуватим зач. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України та виправдано його за недоведеністю у вчиненні зазначеного злочину.
УхвалоюАпеляційного судуЖитомирської області від 09листопада 2017 рокуапеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
ОСОБА_2. обвинувачувався у тому, що в березні 2008 року звернувся до ОСОБА_3, який, не усвідомлюючи його злочинних намірів, виготовив за допомогою копіювально-множувальної техніки розписку від імені ОСОБА_4, в яку було внесено неправдиві відомості щодо боргового зобов'язання останнього перед ОСОБА_2 на суму 250 000 грн., хоча в дійсності жодних боргових зобов'язань між ними не було. В подальшому ОСОБА_2 використав дану розписку для звернення до суду з метою стягнення боргу, однак рішення у справі не ухвалено.
Таким чином, ОСОБА_2 вчинив усі дії, які вважав за необхідні для заволодіння належними ОСОБА_4 коштами в сумі 250 000 грн, що станом на 2008 рік є особливо великим розміром, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Місцевий суд дійшов висновку, що відсутні докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 інкримінованого злочину, а припущення не можуть бути покладені в основу обвинувачення. Суд зазначив, що під час судового розгляду не було надано доказів того, що при розгляді цивільної справи про стягнення позики обвинуваченим та його представником суду була надана копія, а не оригінал розписки.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор проситьскасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не звернув уваги на доводи апеляційної скарги про те, що у вироку серед учасників судового провадження зазначено прокурора, хоча він відмовився від підтримання державного обвинувачення, подальший судовий розгляд здійснювався за процедурою приватного обвинувачення без участі прокурора. Проте, участь прокурора в суді відповідно до ч. 3 ст. 36 КПК України є обов'язковою. Крім того у мотивувальній частині вироку суд зазначив про відмову прокурора від обвинувачення, хоча це суперечить вимогам закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні не підтримав доводи касаційної скарги та просив залишити судове рішення без зміни.
Захисник та виправданий у суді касаційної інстанції заперечували проти задоволення скарги.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 419 КПК України вимагає, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення, в