Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 347/46/16
провадження № 61-27889св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року у складі судді Крилюк М. І. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2017 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Девляшевського В. А., Матківського Р. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок вчинення протиправних дій.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з дружиною проживає у власному будинку що по АДРЕСА_1. По сусідству у будинку своєї матері ОСОБА_7, проживає її син ОСОБА_5, який вже багато років їздить на власному автомобілі та останнім часом він почав помічати, що відповідач веде себе досить неадекватно на дорозі, перебуваючи за кермом автомобіля, та робить дивні та незрозумілі маневри, чим створює аварійну обстановку для інших водіїв та пішоходів. Так, їдучи із своїм п'ятирічним онуком до магазину він побачив, як назустріч їм на протилежній стороні дороги їде автомобіль, яким керує ОСОБА_5, відповідач раптово безпричинно переїхав на їхню сторону дороги і різко перед ними загальмував. Побачивши це, він сильно перелякався за себе та за свого онука, який почав кричати, плакати і в дитини почалася істерика. Особисто він бачив ОСОБА_5, який сидів за кермом у неадекватному стані, із виду нібито в стані сп'яніння, не виключає можливості, що відповідач це вдавав і зробив умисно. З метою своєї безпеки та онука він схопив дитину і відскочив у сторону, чим вдалось уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням відповідача. Цей інцидент дуже перестрашив його та малолітню дитину, його онук після цього сильно перелякався і у нього була постійна істерика. Онук просинався вночі із криками і плачем. Вони змушені були неодноразово на протязі всього цього часу звертатися до лікарів та лікувати дитину, возили його на консультацію до обласних спеціалістів для того, щоб дитину вивести з цього стресового стану. Із дитиною постійно працюють психологи, вона боїться залишатися сама та має панічний страх перед автомобілями. Дитина офіційно влаштована до дитячого садка у смт Кути та через страх перед проїжджаючим транспортом вони фактично не можуть його водити до садка. Кожен похід до садка закінчувався істериками та черговим зверненням до лікарів. У зв'язку з цим він на протязі більше року не відвідує садок. Дитина не може відвідувати шкільні підготовчі заняття у зв'язку з чим може бути не прийнята до школи. Все це створює для нього, постійних великих душевних страждань та переживань. Як депутат Косівської районної ради, та (в той час) заступник голови постійної комісії районної ради щодо дотримання правопорядку, законності та корупції, відразу ж звертався до Косівсько-Верховинського військового комісаріату з депутатським запитом, чому ОСОБА_5, у цей час не несе військову службу в АТО і вже багато років ніде не працює. Із отриманої відповіді з Косівсько-Верховинського військового комісаріату від 03 лютого 2015 року йому стало відомо, що ОСОБА_5, при проходженні військово-лікарської комісії відповідно до акта дослідження стану здоров'я від 14 травня 2014 року № 468 був визнаний непридатним до військової служби у Збройних силах України. Після чого він дізнався, що ОСОБА_5 є хворою людиною і не придатний здійснювати захист Батьківщини, а тому йому стало цікаво, чи з цією хворобою ОСОБА_5 придатний керувати транспортними засобами унаслідок чого, він звернувся із відповідним запитом до головного лікаря Косівської центральної районної лікарні. Головним лікарем ОСОБА_8 надана офіційна відповідь в якій вказано, що відповідно до статті 39 «б» наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14 серпня 2008 року № 402 підставою для визнання медичною комісією особу непридатною для військової служби в Збройних силах України за станом здоров'я є - гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. Згідно з Переліком захворювань і вад при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24 грудня 1999 року № 299 зазначено, що особам керування транспортним засобом категорії «В» і «С» із гіпертонічною хворобою ІІ-ІІІ ступеня є протипоказано, у зв'язку із чим такі особи не можуть бути допущені до керування транспортними засобами. Таким чином відповідачу, якого визнано непридатним для проходження військової служби в Збройних силах України за станом здоров'я протипоказано із цих же підстав керувати транспортними засобами категорії «В», «С». Внаслідок таких умисних, неправомірних та зухвалих дій відповідача йому особисто заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у перенесенні чималих душевних переживань, стресу, понесенні витрат на лікування дитини .
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 80 800,00 грн майнової шкоди та 100 000,00 грн моральної шкоди.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав будь-яких доказів того, що саме відповідачем йому заподіяно майнову та моральну шкоду. Доводи позивача є голослівними, нічим об'єктивно не підтверджені, окрім його запитів щодо стану здоров'я відповідача у справі, підстав отримання ним посвідчення водія та підстав звільнення від проходження служби в Збройних Силах України, що не має жодного відношення до суті позовних вимог.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що судом не встановлено заподіяння майнової і моральної шкоди неправомірними винними діями відповідача.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд незаконно не розглянув його заяву про уточнення позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції після уточнення його позовних вимог та залучення до участі у розгляді справи третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_6 повинен був передати справу для її розгляду у порядку адміністративного судочинства.
У липні та серпні 2017 року ОСОБА_4 подавав до суду доповнення до касаційної скарги.
У жовтні 2017 року від ОСОБА_5 надійшли заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими вимоги позивача є безпідставними, надуманими та необґрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що сторони у справі є сусідами.
Згідно з відповіддю Косівської районної державної адміністрації на звернення ОСОБА_4 від 21 серпня 2015 ОСОБА_5 отримав посвідчення водія у 2013 році, а законною підставою у працівників ДАІ для вилучення посвідчення є рішення суду.
Відповідно до листа Косівсько-Верховинського об'єднаного районного комісаріату від 03 лютого 2015 року ОСОБА_5 актом дослідження стану здоров'я від 14 травня 2014 року № 468 визнаний непридатним до військової служби у Збройних Силах України на підставі статті 39