Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 462/3552/16-ц
провадження № 61-26687св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2016 року у складі судді Кирилюк А. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 17 червня 2016 року отримала лист Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 13 червня 2016 року № 9010, із якого дізналась про існування виконавчого напису від 13 грудня 2015 року №18069, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про звернення стягнення на належну їй квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,7 кв. м, житловою - 17,0 кв. м, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 135 895,77 грн.
Постановою старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 19 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.
Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки банк не повідомив її про свій намір звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, заборгованість не була безспірною, й крім того, цей напис вчинено в той час, коли у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 462/6463/15-ц за позовом ПАТ «Альфа - банк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Враховуючи наведене, позивач просить визнати зазначений виконавчий напис нотаріуса від 13 грудня 2015 року таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис від 13 грудня 2015 року № 18069, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,7 кв. м, житловою - 17,0 кв. м, таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався у безспірності розміру заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив вимоги Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2017 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не доведено отримання ОСОБА_4 вимоги про повернення заборгованості ПАТ «Альфа-Банк», яка направлялася на її адресу 28 жовтня 2015 року, а нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив факт безспірності розміру заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що відповідач на підтвердження направлення на адресу позивача вимоги про усунення порушень надав копії зазначеної вимоги, реєстр поштових відправлень від 28 жовтня 2015 року з відміткою відділення поштового зв'язку та копією фіскального чеку від того ж числа, однак зазначені докази не взяті до уваги судами при ухваленні оскаржуваних рішень. Банком нотаріусу надані всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та докази належного направлення позивачу вимоги про усунення порушень, а лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості за кредитним договором ніж у повідомленні про усунення порушень не може свідчити про наявність спору щодо розміру боргу, оскільки загальна сума заборгованості змінюється щоденно в сторону збільшення залежно від тривалості затримки сплати боргу. Заперечуючи розмір заборгованості, що визначений банком, позивач жодного спростування такого розрахунку не надала.
Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що 27 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 1301/0808/71-151, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 49 700,00 доларів США на строк до 26 серпня 2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, та зобов'язався повернути кредит, оплатити проценти за користування кредитом та виконати всі зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Кредитні кошти призначені для придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
25 травня 2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за зазначеними кредитним та іпотечним договорами.
15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого відступлено право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ПАТ «Альфа-Банк».
13 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис зареєстрований у реєстрі № 18069, яким звернуто стягнення на належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,7 кв. м, житловою - 17,0 кв. м.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, якими, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу