Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 736/675/17
провадження № 61-27571св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство «Червоний маяк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року у складі судді Чурупченка М. І. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Страшного М. М., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Червоний маяк» (далі - ПСП «Червоний маяк») про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що працювала у відповідача дояркою повний робочий день, проте у листопаді 2004 року їй виплачена заробітна плата у розмрі 160,87 грн, що є нижче встановленої мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, недоплачена заробітна плата становить 225,86 грн, що призвело до порушення її прав на оплату праці. Представник позивача в судовому засіданні зменшив позовні вимоги, посилаючись на те, що ОСОБА_4 у листопаді 2004 року отримала заробітну плату у розмірі 188,24 грн, а мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 вересня 2004 року становив 237,00 грн.
Враховуючи наведене, з урахуванням зменшення позовних вимог, позивач просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 48,76 грн.
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу правомірно здійснено оплату праці за листопад 2004 року у розмірі 188,24 грн відповідно до положень статті 111 КЗпП України за фактично виконану нею роботу, а відтак вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог статті 95 КЗпП України та статті 3 Закону України "Про оплату праці" оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до положень частини першої статті 3 Закону України «Про оплату праці» в редакції, чинній станом на листопад 2004 року, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Доказів того, що ОСОБА_4 у листопаді 2004 року повністю виконала місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) в матеріалах справи немає, крім того, позивач на це під час розгляду справи не посилалася.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що відповідно до положень статей 2, 13, 24, 32, 50, 50, 85, 86, 95 КЗпП України, доярці, яка виконала норму праці встановлену в колективному договорі, власник підприємства, або уповноважений ним орган зобов'язаний виплатити заробітну плату не нижче мінімального розміру встановленого законом. При ухваленні оскаржуваних рішень суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 86 КЗпП України, відповідно до вимог яких про запровадження нових і зміну чинних норм праці власник або уповноважений ним орган повідомляє працівників не пізніш як за один місяць до запровадження. Відсутні також докази щодо погодження норм праці з виборним органом первинної профспілкової організації. Судами не застосовано положення частини третьої статті 32 КЗпП України.
Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задово