Постанова
Іменем України
04 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 404/2282/15ц
провадження № 61-25468св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 липня 2016 року у складі судді Кулінка Л. Д. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Гайсюка О. В., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, визнання права власності та стягнення грошової компенсації.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі заповіту ОСОБА_8, складеного 22 серпня 2001 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, які є її синами, прийняли у спадщину в рівних частках по ј частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті її батька ОСОБА_9, вона як єдина спадкоємниця за законом прийняла спадщину у встановленому законом порядку. На даний час у зазначеному будинку проживає дружина відповідача та його син, відповідач у будинку протягом тривалого періоду часу не проживає.
Загальна площа будинку становить лише 48,36 кв. м, розділити будинок для проживання двох сімей немає технічної можливості, відповідачу було запропоновано кошти за належну йому частину будинку, проте він відмовився.
Посилаючись на те, що відповідач довгий час у спірному будинку не проживає, а колишня його дружина та син перешкоджають їй у користуванні і володінні її майном, просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_5 на ј частини зазначеного житлового будинку, присудити на його користь грошову компенсацію за належну йому частину житлового будинку та визнати за нею право власності на ј частини житлового будинку, яка належить відповідачу.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 липня 2016 року позов задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_5 на ј частки житлового будинку АДРЕСА_1. Присуджено на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості ј частки зазначеного житлового будинку. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частки житлового будинку АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що частка відповідача є незначною та не може бути виділена в натурі, спірний будинок є неподільним, а спільне користування є неможливим через неприязні стосунки, які склалися між сторонами, а також припинення права власності на ј частки спірного будинку не завдасть істотної шкоди відповідачу чи членам його сім'ї, оскільки сам він спірним майном не користується, а в будинку проживають його колишня дружина та син.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідач змінив постійне місце свого проживання і в спірному житловому приміщенні не проживає і ним не користується.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що розглядаючи зазначену справи суди не повно з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, при цьому, наявність у нього іншого місця проживання та іншої родини не є доказом відсутності істотної шкоди, заподіяної йому позбавленням права власності на єдине наявне у нього житло. Позбавлення права особи на частку у спільному майні без його згоди, допускається лише за наявності умов, що частка є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою житловою площею. Разом з тим його і позивача частки у спірному будинку є рівними, а він іншого житла не має, а тому позбавлення права власності на частку у будинку завдасть йому істотної шкоди.
Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що ОСОБА_4 є власником ј частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. ОСОБА_5 належить ј частини вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Згідно із технічним паспортом, загальна площа Ѕ частини спірного будинку становить 40,36 кв. м, із яких: сіни площею 7,8 кв. м, кухня - 8,7 кв. м, житлова кімната - 10,7 кв. м, житлова кімната -13,16 кв. м.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 листопада 2015 року № 67 провести поділ Ѕ частини спірного житлового будинку між сторонами у справі, відповідно до ідеальних часток співвласників, із облаштуванням