Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 644/440/17
провадження № 61-26590св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: ОСОБА_6, Служба у справах дітей Індустріального району Управління служб у справах Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 березня 2017 року у складі судді Горчакової О. І. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Служба у справах дітей Індустріального району Управління служб у справах Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про виселення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 30 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 укладений кредитний договір №17/08-4, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі в розмірі 45 000,00 доларів США.
На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 30 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_8 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 квітня 2008 року в розмірі 61 025,30 доларів США та 194 040,46 грн пені звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 квітня 2008 року № 17/08-4 - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6, в межах вартості іпотечного майна.
На момент укладення договору іпотеки відповідачі не були зареєстровані в квартирі за вказаною адресою. Вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про добровільне звільнення квартири не отримують, повідомлення повертаються із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи наведене, посилаючись на положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», статті 109 ЖК України, позивач просив виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із вказаної квартири.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що квартира, передана в іпотеку, придбана не за рахунок кредитних коштів, а отже згідно діючого законодавства можливість виселення з неї осіб без надання іншого постійного житла відсутня.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. В цьому випадку в іпотеку передано квартиру, яку одержано у власність не за рахунок кредитних коштів. Матеріали справи не містять клопотання про надання іншого постійного житла ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при виселенні відповідачів зі спірної квартири.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що відповідачі зареєстровані, але фактично не мешкають у спірній квартирі, яка є предметом іпотеки, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідачі мешкають у квартирі АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_9 на праві власності. Тобто у відповідачів є інше житло для проживання, а тому є всі підстави для їх виселення із квартири, яка згідно із рішенням суду підлягає зверненню стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості. Ухвалюючи оскаржувані рішення суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що 30 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 укладений кредитний договір № 17/08-4, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти