ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 915/1344/17
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біозар" (далі - Товариство)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018
(головуючий суддя - Таран С.В., судді Поліщук Л.В. і Величко Т.А.)
за позовом Товариства
до Вознесенської міської ради Миколаївської області (далі - Рада)
про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано до господарського суду Миколаївської області про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 146,7 кв.м, розташований по вул. Київській, 113 у м. Вознесенську Миколаївської області (далі - Об'єкт або спірне майно).
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, маючи на праві власності Об'єкт як правонаступник Вознесенської районної міжколгоспної біолабораторієї (далі - Райбіолабораторія), якою, у свою чергу, Об'єкт набуто за договором купівлі-продажу, укладеним з Вознесенською житлово-експлуатаційною конторою, звернувся до департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області. Проте державним реєстратором названого департаменту прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень з тієї підстави, що за заявою Управління комунальної власності Ради внесено до Державного реєстру прав та їх обтяжень запис про взяття 15.05.2017 Об'єкта на облік як безхазяйного майна, що, на думку позивача, свідчать про невизнання відповідачем права власності Товариства на Об'єкт.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.05.2018 (суддя Коваль Ю.М.): позов задоволено; визнано за Товариством право власності на домоволодіння, розташоване по вул. Київській, 113, м. Вознесенськ Миколаївської області; з Ради стягнуто на користь Товариства суму судового збору.
4. Рішення мотивоване тим, що тривалий строк відкритого володіння Об'єктом (47 років) юридичними особами, правонаступником яких є Товариство, та цим останнім свідчить про право власності Товариства на Об'єкт.
5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018: задоволено апеляційну скаргу Ради; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено; з Товариства стягнуто на користь Ради відповідну суму судових витрат.
6. Постанову мотивовано тим, що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва (на недобудоване нерухоме майно) у судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативно-правовими актами не передбачено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про ухвалення оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального і матеріального права, просить згадану постанову скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 05.05.2018.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Товариство звернулося до суду як власник за захистом свого вже виниклого права, а не для встановлення останнього.
9. Будівельні матеріали, які використовувалися для створення нерухомого майна, вже втратили свій статус відокремлених об'єктів та виник новий об'єкт цивільних прав - об'єкт незавершеного будівництва, який є нерухомістю.
10. Угода купівлі-продажу Об'єкту є дійсною; до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми чинного на час укладення такої угоди Цивільного кодексу УРСР.
11. Земельна ділянка, яка передавалася для будівництва, перейшла у користування власника Об'єкта у відповідності до законодавства УРСР.
12. Рішення місцевого господарського суду по суті є правильним, спрямованим на забезпечення виникнення завдань судочинства, ухвалене з правильним застосуванням законодавства та норм міжнародних договорів.
13. Апеляційний господарський суд не мав законних підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою після її повернення.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
14. У відзиві на касаційну скаргу Рада заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про всебічне дослідження апеляційним господарським судом матеріалів справи, правильне встановлення ним того, що Товариством не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказу на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно, так само як і доказів на підтвердження того, що таке право було набуте скаржником раніше на законних підставах. Рада просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
15. Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2018 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є.В. (головуючий), Мачульський Г.М., Кушнір І.В. справу № 915/1344/17 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегій суддів іншої палати.
16. Так, у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/1305/15-г [колегія суддів у складі: Білоус В.В. (головуючий), Жуков С.В. і Ткаченко Н.Г.] за аналогічних предмета та підстав позову Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги, дійшов таких висновків.
Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядається спір про право, а саме визнання за позивачем права на спірну будівлю, що не звільняє позивача від введення в експлуатацію спірного об'єкту та отримання правовстановлюючих документів на спірний об'єкт будівництва в установленому законом порядку.
Отже, оцінивши та дослідивши наявні у матеріалах справи договори про відступлення права вимоги та передачу майнових прав, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача виникло майнове право вимоги на об'єкт незавершеного будівництва.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Судом першої інстанції з'ясовано й зазначено, зокрема, що:
- Товариство звернулося до департаменту з надання адміністративних послуг Ради із заявою про державну реєстрацію права власності на Об'єкт. Державним реєстратором названого департаменту прийнято рішення від 31.07.2017 № 36394462 про відмову в такій державній реєстрації у зв'язку з внесенням за заявою Управління комунальної власності Ради запису до Державного реєстру прав та їх обтяжень про взяття 15.05.2017 Об'єкта на облік як безхазяйного нерухомого майна; це, на думку Товариства, свідчать про невизнання Радою права власності Товариства на Об'єкт;
- Об'єкт набув статусу завершеного будівництва принаймні, з 07.02.1978 та відкрито використовувався й використовується дотепер за призначенням як біолабораторія попередниками Товариства й ним самим, і за період з часу завершення будівництва та до внесення згаданих відомостей до Державного реєстру прав та їх обтяжень Рада не мала претензій щодо незаконності володіння та введення в експлуатацію спірного майна;
- судом визнається доведеним укладення між Вознесенською ЖЕК і Райбіолабораторією договору від 02.11.1971 купівлі-продажу спірного майна;
- тривалий строк відкритого володіння спірним майном (47 років) юридичними особами, правонаступником яких є Товариство, та цим останнім свідчать про право власності на нього Товариства.
18. Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано й зазначено, зокрема, що:
- рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.02.2017 у справі №915/1347/16 (далі - Рішення №915/1347/16) за позовом Товариства до Ради про визнання права власності на нежитловий об'єкт нерухомого майна, розташований за адресо