ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2019 року
Київ
справа №813/112/18
адміністративне провадження №К/9901/52952/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 (суддя - Мартинюк В.Я.)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.)
у справі № 813/112/18
за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було передбачених Податковим кодексом України підстав для призначення позапланової перевірки Підприємтсва.
Одночасно позивачем заявлено клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу ДФС від 29.12.2017.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018, клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задоволено: зупинено дію наказу Офісу великих платників податків ДФС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 29.12.2017 за № 2931 до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Задовольняючи клопотання Підприємства про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав позивача стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута, що в свою чергу свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених прав та інтересів Підприємства до ухвалення рішення в даній адміністративній справі.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки не створює небезпеки інтересам платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.
Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливи