ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2019 року
Київ
справа №813/112/18
адміністративне провадження №К/9901/60036/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 (суддя - Мартинюк В.Я.)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді - Довга О.І., Затолочний В.С.)
у справі № 813/112/18
за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправними та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2018 року Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було передбачених Податковим кодексом України підстав для призначення позапланової перевірки Підприємства.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС від 29.12.2017 за № 2931.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши норми матеріального і процесуального права.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу просило залишити без задоволення.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 29.12.2017 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДФС відповідач прийняв наказ №2931 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Задовольнивши адміністративний позов та визнавши наказ Офісу великих платників податків ДФС від 29.12.2017 протиправним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваного наказу.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Порядок призначення документальних позапланових перевірок регламентовано положеннями статті 78 Податкового кодексу України, в якій визначено виключні підстави для проведення такої перевірки.
Зі змісту оскаржуваного наказу Офісу великих платників податків ДФС вбачається, що документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства призначено на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тобто у зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 03.10.2017 Офіс великих платників податків ДФС направив на адресу Підприємства запит про надання інформації та її документального підтвердження, в якому зазначено, що за результатами аналі