ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2019 року
Київ
справа №826/16632/18
адміністративне провадження №К/9901/185/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів - Данилевич Н.А.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2018
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018
у справі № 826/16632/18
за позовом ОСОБА_3
до Касаційного адміністративного суду
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Касаційного адміністративного суду, в якому просив визнати незаконним судове рішення Касаційного адміністративного суду від 07.08.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2018 у справі № 826/16632/18, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.06.2018 позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 25.06.2018 касаційну скаргу ОСОБА_3 повернуто.
03.07.2018 позивач повторно подав до суду касаційну скаргу. Проте ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 касаційна скарга йому повернута, у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху ухвалою від 19.07.2018.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду касаційної інстанції, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати його незаконним.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не є суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір не є публічно-правовим спором, а тому позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про п