П О С Т А Н О В А
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 554/5323/14
Провадження № 14-605цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А.,
Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» та ОСОБА_14 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2016 року (судді Буленко О. О., Дорош А. І., Триголов В. М.) та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2015 року (суддя Блажко І. О.)
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» до ОСОБА_15, ОСОБА_14 про стягнення заборгованості за кредитним договором та
ВСТАНОВИЛА:
17 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Марфін банк» (далі - ПАТ «Марфін банк») звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_15 та ОСОБА_14, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути у солідарному порядку з відповідачів 8 млн 688 тис. 949 грн 88 коп. заборгованості за кредитом, 2 млн 243 тис. 983 грн 80 коп. заборгованості за відсотками, 725 тис. 253 грн 47 коп. пені; 3 тис. 654 грн сплаченого судового збору.
Позов мотивовано тим, що 02 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (далі - ВАТ «МТБ»), правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк», та ФОП ОСОБА_15 було укладено кредитний договір № 00308/Р (далі - Кредитний договір).
У зв'язку зі зміною графіка погашення за Кредитним договором між ВАТ «МТБ», та ФОП ОСОБА_15 23 квітня 2009 року було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору та договорів про внесення змін та доповнень до нього банк (позивач) зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді мультивалютної непоновлювальної кредитної лінії у сумі 20 млн 917 тис. 839 грн 49 коп. зі сплатою за користування кредитом 10,0 % річних за траншами у доларах США і 13 % річних за траншами у гривнях і терміном погашення до 31 травня 2016 року.
У зв'язку зі зміною графіка погашення за Кредитним договором між ВАТ «МТБ» та ФОП ОСОБА_15 29 грудня 2009 року укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного договору.
Договорами про внесення змін та доповнень № 3 від 01 вересня 2010 року та № 4 від 18 листопада 2011 року до Кредитного договору змінено графік погашення кредиту та умови нарахування відсотків за кредитом.
20 вересня 2012 року між ВАТ «МТБ» та позичальником було укладено договір про внесення змін та доповнень № 5 до Кредитного договору, згідно з яким викладено кредитний договір в новій редакції.
17 жовтня 2013 року змінено графік погашення кредиту та умову нарахування відсотків за договором про внесення змін та доповнень № 6 до Кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 10 від 03 червня 2008 року.
ФОП ОСОБА_15 зобов'язався на умовах, у розмірі та в строки, встановлені кредитним договором, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісію, пеню та штрафи відповідно до умов цього договору. Своїх зобов'язань за договором не виконав, кредитні кошти повертав несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ «МТБ», правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк», та ОСОБА_14 було укладено договір поруки № 00697-СР від 02 червня 2008 року (далі - Договір поруки), відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність за виконання умов Кредитного договору, відповідає перед кредитором за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, солідарно з боржником і в повному обсязі.
У зв'язку зі зміною графіка погашення кредиту за Кредитним договором було укладено договори про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 1 від 23 квітня 2009 року, № 2 від 29 грудня 2009 року, № 3 від 01 вересня 2010 року.
У зв'язку зі зміною найменування кредитора та графіка погашення кредиту за Кредитним договором було укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 4 від 18 листопада 2011 року.
У зв'язку зі зміною графіка погашення кредиту за Кредитним договором було укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 5 від 20 вересня 2012 року та № 6 від 17 жовтня 2013 року.
Відповідачі своїх зобов'язань за договорами не виконали, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2015 року позов ПАТ «Марфін банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_14 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованість у розмірі 11 млн 658 тис. 187 грн 15 коп. за Кредитним договором та судовий збір у сумі 3 тис. 654 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушили зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, що призвело до настання правових наслідків, визначених статтею 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умовами договорів, та є підставою для стягнення з них заборгованості за Кредитним договором. Суд також зазначив, що невиконання позичальником умов Кредитного договору є істотним його порушенням, адже ПАТ «Марфін банк» не отримало відсотки, на які розраховувало згідно з його умовами.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення. Позов до ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_14 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ПАТ «Марфін банк» 8 млн 688 тис. 949 грн 88 коп. заборгованості за кредитом, 2 млн 243 тис. 983 грн 80 коп. заборгованості за відсотками, 703 тис. 248 грн 40 коп. пені. Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ПАТ «Марфін банк» судовий збір у сумі 3 тис. 654 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Марфін банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 про стягнення заборгованості закрито.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в частині вимог до ФОП ОСОБА_15 виходив з того, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, в цій частині спір віднесено до юрисдикції господарських судів. Ухвалюючи нове рішення в частині вимог до поручителя, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_14, однак зауважив, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахування пені не може перевищувати одного року, а відповідно до статті 253 цього Кодексу позовна давність за позовом про стягнення пені обчислюється за кожен день, на який вона нараховується, що не врахував суд першої інстанції та стягнув пеню, починаючи з 01 листопада 2012 року, тому її розмір необхідно зменшити.
У вересні 2016 року, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ «Марфін банк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2016 року скасувати, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2015 року залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ПАТ «Марфін банк» не погоджується з рішенням апеляційного суду щодо закриття провадження у справі в частині вимог до ФОП ОСОБА_15 та вважає помилковим висновок про те, що вимоги до позичальника - ФОП та поручителя - фізичної особи не можуть розглядатися в одному провадженні за правилами цивільного судочинства, оскільки такі вимоги є взаємопов'язаними між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зменшення розміру пені скаржник також вважає необґрунтованим, оскільки ПАТ «Марфін банк» правомірно нарахувало заборгованість за відсотками та штрафні санкції в межах строків позовної давності, висновки ж апеляційного суду суперечать матеріалам справи та умовам договору поруки із внесеними до нього змінами.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Марфін банк».
Ухвалою цього ж суду від 06 березня 2017 року справу призначено до розгляду.
У червні 2017 року з касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся відповідач ОСОБА_14
У касаційній скарзі ОСОБА_14, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині вимог до нього, а справу направити на новий розгляд.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди, порушивши вимоги частини четвертої статті 559 ЦК України, не врахували, що ПАТ «Марфін банк» пропустило строк звернення з вимогою до поручителя. Окрім того, позивач порушив умови Договору про внесення змін та доповнень № 6 від 17 жовтня 2013 року до Кредитного договору. Також ОСОБА_14 наголосив, що Кредитний договір є господарським договором і нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України; далі - ГК України), а ПАТ «Марфін банк» звернулося з вимогою про стягнення пені за період більший, ніж передбачено законом.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року за касаційною скаргою ОСОБА_14 відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_14 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованості за кредитним договором до закінчення касаційного перегляду справи.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII, якщо не зазначено інше) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною шостою статті 403 ЦПК України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 21 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ПАТ «Марфін банк» оскаржує рішення апеляційного суду з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
18 грудня 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справ.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 грудня 2018 року справу прийнято до розгляду.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Суди встановили, що 02 червня 2008 року між ВАТ «МТБ», правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк», та ФОП ОСОБА_15 було укладено Кредитний договір (а.с.11-15).
Відповідно до умов пункту 1.1 Кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 1 444 620 дол. США на такі цілі: 1 400 000 дол. США на придбання нежитлового приміщення загальною площею 748,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та 44 620 дол. США на оплату страхових платежів з 02 червня 2008 року і терміном погашення по 29 травня 2009 року, з урахуванням умов підпунктів 3.2.3.1-3.2.3.7 зазначеного договору, зі сплатою 13 % річних за фактичний період користування кредитом (з розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язується на умовах, у розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені, штраф та інші платежі, які передбачені умовами цього договору. Кредит видається з можливістю конвертації у національну валюту України.
Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору позичальник має право отримувати кошти за кредитом таким чином, щоб загальна сума отриманих коштів (траншів) за кредитом не перевищувала встановленої пунктом 1.1 цього договору суми.
Відповідно до пункту 1.3 видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в дол. США № НОМЕР_1, відкритий у філії ВАТ «МТБ» у м. Полтаві, МФО 331973.
У зв'язку зі зміною графіку погашення та умов Кредитного договору між ВАТ «МТБ » та ФОП ОСОБА_15 неодноразово укладались договори про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, а саме: 23 квітня та 29 грудня 2009 року, 01 вересня 2010 року, 18 листопада 2011 року, 20 вересня 2012 року, 17 жовтня 2013 року (а.с. 20-22, 23-25, 26, 27-29, 30-35, 36, 37).
Згідно з пунктом 5.2 Кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених підпунктами 1.1, 3.2.3, 3.3.2 Кредитного договору, позивач нараховує, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до умов пункту 1.3 договору про внесення змін та доповнень № 5 до Кредитного договору від 20 вересня 2012 року банк відкриває позичальнику кредитну лінію на строк з 02 червня 2008 року і терміном погашення до 31 травня 2016 року.
Відповідно до умов пункту 2 договору про внесення змін та доповнень № 5 до Кредитного договору від 17 жовтня 2013 року пункт 1.1 Кредитного договору викладено в такій редакції: Банк зобов'язався надати ОСОБА_15 кредит у вигляді мультивалютної непоновлювальної кредитної лінії у сумі 20 млн 917 тис. 839 грн 49 коп. зі сплатою за користування кредитом 10,0 % річних за траншами у доларах США, за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом і 13 % річних за траншами у гривнях за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з урахуванням пункту 5.10 цього договору, сплатити комісії, пені, штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору».
Згідно з пунктом 1 договору про внесення змін та доповнень № 6 до Кредитного договору від 17 жовтня 2013 року сторони підтверджують, що на момент укладання цього договору заборгованість позичальника перед банком за основним боргом за кредитом (борг позичальника за кредитом без урахування відсотків) становила 8 млн 706 тис. 549 грн 77 коп.
З метою забезпечення належного виконання ФО