Постанова
іменем України
5 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 753/24474/15-к
провадження № 51- 1295 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника ШумоваО.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ШумоваО.В. на вирок Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100020008199, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Хабаровська РФ, мешканця АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 25 вересня 2015 року близько 3 год. 40 хв., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння на перехресті вул. А. Ахматової - Урлівської в м. Києві, поряд з тимчасовим лотком з продажу кавунів, побачив незнайомого ОСОБА_4, який вступив у словесний конфлікт із продавцем.
У цей момент ОСОБА_2 підійшов до потерпілого і продовжив з ним сварку, що переросла у бійку, під час якої ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 удар ножем в область грудної клітки, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки справа.
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК скасовано та визначено вважати його засудженим за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання та на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що вирок апеляційного суду належним чином не обґрунтований та не вмотивований, оскільки не наведено підстав, чому саме виправлення засудженого без реального відбування покарання є неможливим. Крім того, вважає, що у суду апеляційної інстанції було достатньо підстав для призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК, як це було зроблено судом першої інстанції. На думку захисника, при призначенні ОСОБА_2 покарання апеляційний суд належним чином не врахував стан його здоров'я та відшкодування завданих збитків.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила її залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Шумова О.М., який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, доводи прокурора Шевченко О.О. та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що його розгляд проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисника не оспорюються та не заперечуються.
Доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_2 внаслідок суворості є безпідставними.
Згідно з приписами ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванн