Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 541/1509/16-ц
провадження № 61-18619св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року в складі судді Куцин В. М. та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Гальонкіна С. А., Лобова О. А., та за касаційними скаргами ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, та ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4, на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року в складі судді Куцин В. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року в складі колегії суддів: Дорош А. І., Одринської Т. В., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «РайффайзенБанк Аваль») про захист прав споживача та визнання частково недійсним договору банківського вкладу.
Позовна заява мотивована тим, що 23 травня 2008 року між ОСОБА_1 і Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого банк прийняв у позивача 30 000 дол. США зі сплатою 25 % річних за користування вкладом та з кінцевим терміном повернення коштів 23 травня 2009 року. Зазначав, що пункти договору щодо порядку нарахування процентів на банківський вклад та строку його дії є несправедливими, оскільки зумовлюють дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду вкладника та обмежують його право як споживача послуг на нарахування і отримання процентів за банківським вкладом.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсним наступні пункти договору банківського вкладу «Універсальний» від 23 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме: пункт 1.1 у частині, що днем закінчення строку вкладу є 23 травня 2009 року; підпункт 2.4.1 пункту 2.4 у частині, що закінченням нарахування відсотків є день закінчення строку вкладу, встановлений пунктом 1.1 договору; підпункт 2.4.5 пункту 2.4 у повному обсязі, що банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строку вкладу, визначеного пунктом 1.1 договору; пункт 6.2 у повному обсязі, що строк дії цього договору не продовжується. Після закінчення строку вкладу, згідно з пунктом 1.1 сторони можуть укласти новий договір на умовах, що пропонуються банком на момент укладання.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним підпункт 2.4.1 пункту 2.4 договору банківського вкладу «Універсальний» від 23 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в частині, що закінченням нарахування відсотків - день закінчення строку вкладу, встановлений пунктом 1.1 договору (23 травня 2009 року). Визнано недійсним підпункт 2.4.5 пункту 2.4 договору банківського вкладу «Універсальний» від 23 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», у повному обсязі, що банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строку вкладу, визначеного пунктом 1.1 договору (23 травня 2009 року). У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 1.1 договору банківського вкладу «Універсальний» від 23 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в частині, що днем закінчення строку вкладу, є 23 травня 2009 року та визнання недійсним в повному обсязі пункту 6.2 договору банківського вкладу «Універсальний» від 23 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що строк дії цього договору не продовжується, а після закінчення строку вкладу, згідно з пунктом 1.1, сторони можуть укласти новий договір на умовах, що пропонуються банком на момент укладання, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що умови договору, викладені у підпунктах 2.4.1 та 2.4.5 пункту 2.4 договору банківського вкладу, є несправедливими, оскільки обмежили вкладника на нарахування за вказаним договором процентів від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Разом з тим, визнання недійсними пунктів 1.1 у відповідній частині та 6.2 спірного договорузмінить вид банківського вкладу із строкового на безстроковий, що суперечить суті такого договору, оскільки всі положення цього правочину свідчать про бажання (намір) укладення саме строкового договору банківського вкладу.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними підпункту 2.4.1 пункту 2.4 договору банківського вкладу «Універсальний» від 23 травня 2008 року, в частині, що закінченням нарахування відсотків є день закінчення строку вкладу, встановлений пунктом 1.1 договору, а також підпункту 2.4.5 пункту 2.4 вказаного договору, що банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строку вкладу, визначеного пунктом 1.1 договору, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. У решті рішення місцевого суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у розмірі 638 грн, сплачені за подачу апеляційної скарги.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що умови договору, визначені у підпунктах 2.4.1 і 2.4.5 пункту 2.4, не є такими, що обмежують право вкладника на отримання відсотків за вкладом на умовах договору, а також не створюють істотний дисбаланс обов'язків на шкоду споживача. Умови, на яких укладався договір, були чітко визначені у змісті цього договору, а факт ознайомлення з істотними умовами договору та спрямованості волевиявлення сторін на його укладення підтверджується власноруч поставленими підписами представника банку і клієнта ОСОБА_1 Закінчення строку дії депозитного договору, у разі невиконання зобов'язань, не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» про визнання недійсними пункту 1.1 в частині, що «днем закінчення строку вкладу є 23 травня 2009 року», та пункту 6.2 договору в повному обсязі, що «строк дії цього договору не продовжується. Після закінчення строку вкладу, згідно з пунктом 1.1 сторони можуть укласти новий договір на умовах, що пропонуються банком на момент укладання», договору банківського вкладу «Універсальний» від 23 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, звертаючись до суду з вищевказаними позовними вимогами, позивач намагається внести зміни до укладеного між сторонами договору щодо закінчення строку дії вкладу, що фактично змінить правовідносини укладеного між сторонами договору строкового банківського вкладу та створить для банку нові зобов'язання щодо нарахування відсотків за банківським вкладом поза межами його дії. При цьому сторони погодили належним чином умови спірного правочину, а доводи позивача не дають правових підстав для зміни його умов.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та рішення апеляційного суду, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Вказана касаційна скарга мотивована тим, що умови договору, які визначені у підпунктах 2.4.1 і 2.4.5 пункту 2.4, є такими, що обмежують право вкладника на отримання відсотків за вкладом у разі порушення банком своїх зобов'язань, а також створюють істотний дисбаланс обов'язків на шкоду споживача. Позивач має право на нарахування відсотків за вкладом до дня його повернення споживачу, проте це право було обмежено пунктами договору, які оскаржені до суду. Пункт 1.1, підпункти 2.4.1 та 2.4.5 пункту 2.4, пункт 6.2 у відповідних частинах є несправедливими, суперечать чинному законодавству, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності та створюють дисбаланс у спірних правовідносинах. Суди вказаного не врахували та безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог.
У червні 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема щодо строку його дії та порядку нарахування процентів, тому відсутні підстави для зміни цих умов.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу апеляційного суду, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Вказана касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення суперечать чинному законодавству. Спірні умови договору є несправедливими щодо позивача як споживача фінансових послуг, вводять його в оману та позбавляють можливості отримати відсотки за користування кошами до їх фактичного повернення вкладнику. Пункт 1.1, підпункти 2.4.1 та 2.4.5 пункту 2.4, пункт 6.2 є несправедливими завдають позивачу шкоди, оскільки згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є умовами договору про виключення і обмеження прав споживача стосовно виконавця у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання виконавцем договірних зобов'язань. Вказані умови об'єктивно свідчать про втрату доходів чи прибутків, іншу пряму, непряму або опосередковану шкоду, яка полягає в незаконному обмеженні отримання передбачених договором вкладу процентів на банківський вклад.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в інтересах яког