Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 183/4638/16
провадження № 61-19061св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права засновника та права користування в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_7, який за життя був засновником селянського (фермерського) господарства «Висіченко». ОСОБА_4 як один із спадкоємців, що прийняла спадщину за законом, звернулася до державного нотаріуса Новомосковської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою державного нотаріуса Новомосковської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на селянське (фермерське) господарство «Висіченко». Відмова мотивована тим, що фермерське господарство є юридичною особою. Крім того, державний акт, виданий ОСОБА_7, містить помилку в прізвищі особи, на яку він виданий, яку необхідно усунути для отримання права на спадщину.
Позивач просила:
встановити факт належності ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого на підставі рішення Знаменівської сільської ради від 25 березня 1993 року;
визнати за ОСОБА_4 право засновника селянського (фермерського) господарства «Висіченко» (код ЄДР 24984573), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка (засновника селянського (фермерського) господарства «Висіченко»);
визнати за ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою площею 39,3 га, що знаходиться на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, для ведення фермерського господарства, яка належить на праві користування селянському (фермерському) господарству «Висіченко».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме - належність ОСОБА_7 державного акту серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землю № 1, згідно з яким ОСОБА_7 передано в постійне користування земельну ділянку площею 39,3 га, розташовану на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства. Визнано за ОСОБА_4 право засновника фермерського господарства «Висіченко» (код ЄДР 24984573), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою площею 39,3 га, розташованою на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що надана для ведення фермерського господарства на підставі рішення Знаменівської сільської Ради народних депутатів від 25 березня 1993 року № 17-21 в порядку спадкування за законом.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки земельна ділянка передана в постійне користування ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства, позивач є єдиним спадкоємцем за законом, право постійного користування земельною ділянкою, що виникло на підставі саме рішення Знаменівської сільської Ради народних депутатів від 25 березня 1993 року № 17-21, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею ДП № 000008 від 20 лютого 1994 року не охоплено змістом заповіту, складеного за життя спадкодавцем, право користування зазначеною земельною ділянкою є об'єктом спадкування, та до позивача, як спадкоємця першої черги перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року в частині визнання за ОСОБА_4 права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою площею 39,3 га, розташованою на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданою для ведення фермерського господарства. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про визнання за ОСОБА_4 права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, оскільки стаття 407 ЦК України, стаття 102-1 ЗК України, на які суд посилався як на підставу задоволення вказаних вимог, визначають, що успадкованими можуть бути права користування земельною ділянкою, які виникли на підставі договорів, тоді як ОСОБА_7 набув право користування землею на підставі державного акту, яке не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року. При цьому посилалася на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що з апеляційною скаргою звернувся прокурор без належних правових підстав для здійснення ним представництва інтересів держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави. Проте прокурор не обґрунтував підстав для представництва інтересів держави згідно вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Право користування земельною ділянкою перейшло в порядку спадкування разом із фермерським господарством і спір виник щодо спадкового права.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.