Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 522/15261/15-ц
провадження № 61-3317св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.
(суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в інтересах малолітнього ОСОБА_6,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_7,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Дьякова Віталія Олександровича, який діє в її інтересах, на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Журавльова О.Г., Кононенко Н. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в інтересах малолітнього ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_2,
ОСОБА_7, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування у державному реєстрі запису про право власності, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2006 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Дирекція верстатобуд»
(далі - ДП «Дирекція верстатобуд») укладений договір про резервування офісного приміщення, відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбала майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 303,45 кв. м (будівельний номер) № 1 на 1 поверсі блок-секції № 2, яке буде знаходитись у новозбудованому будинку на АДРЕСА_1.
Також 25 грудня 2006 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ДП «Дирекція верстатобуд» укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого після викупу пакету облігацій, що дорівнює загальній площі офісного приміщення, ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 як власники набувають право на отримання офісного приміщення.
Проте, у подальшому позивач дізналась, що зазначене вище приміщення було зареєстровано за іншими особами, а саме за ОСОБА_10 та ОСОБА_6, що стало можливим у зв'язку із зміною адреси будинку з будівельного АДРЕСА_2.
Посилаючись на те, що відповідачі незаконно набули право власності на підставі фіктивних договорів та привласнили належне їй приміщення, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати недійсним видане ОСОБА_3 свідоцтво про право власності від 03 лютого 2014 року № 17276320 на нежитлове приміщення
№ 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 30 січня 2014 року № 4546645 за
ОСОБА_3 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування, укладений 25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус Одеського МНО)
Кіріченко І. Є. за № 213; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 25 лютого 2015 року
№ 8855424 за ОСОБА_6 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1; визнати недійсним видане ОСОБА_3 та
ОСОБА_6 свідоцтво про право власності від 14 серпня 2015 року
НОМЕР_1 на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 457,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності
від 30 січня 2014 року № 10812771 за ОСОБА_3 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 14 серпня 2015 року № 10812791 за ОСОБА_6 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку
АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 І право власності на Ѕ ідеальну частку вказаного нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1.
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в інтересах малолітнього ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування у державному реєстрі записів про право власності, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що у 2006 році ОСОБА_2 вирішив інвестувати свої кошти у будівництво, тому 25 грудня 2006 року між ним, ОСОБА_1 та ДП «Дирекція верстатобуд» укладений договір про резервування офісного приміщення загальною площею 303,45 кв. м (будівельний номер) № 1 на 1 поверсі блок-секції № 2, яке буде знаходиться у новозбудованому будинку на АДРЕСА_1. Відповідно до умов зазначеного договору замовник здійснив резервування за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вище зазначене приміщення, які вони мають право придбати у власність за умови укладення договору купівлі-продажу цінних паперів та викупу пакету облігацій. Пакет облігацій - це сукупність облігацій, емітованих ДП «Дирекція верстатобуд», в якій кількість облігацій дорівнює загальній площі офісного приміщення.
Проте, під час введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_1, де знаходиться належне ОСОБА_2 офісне приміщення, було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1, а приміщення, яке фактично належить ОСОБА_2, було повторно реалізовано ОСОБА_10, яка 30 січня 2014 року зареєструвала право власності на вказаний вище об'єкт нерухомості у реєстраційній службі.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсним видане
ОСОБА_3 свідоцтво про право власності від 03 лютого
2014 року №17276320 на нежитлове приміщення № 1 загальною площею
324 кв. м у будинку АДРЕСА_1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 30 січня 2014 року № 4546645 за ОСОБА_3 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування, укладений 25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Кіріченко І. Є. за № 213; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 25 лютого 2015 року № 8855424 за ОСОБА_6
на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_1; визнати недійсним видане ОСОБА_3 та ОСОБА_6 свідоцтво про право власності від 14 серпня 2015 року
НОМЕР_1 на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 457,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності
від 30 січня 2014 року № 10812771 за ОСОБА_3
на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 14 серпня 2015 року
№ 10812791 за ОСОБА_6 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частку нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04 квітня 2017 року (у складі судді Нікітіної С. Й.) позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 14 серпня 2015 року НОМЕР_1, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 457,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1.
Скасовано у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 11 серпня 2015 року № 10812771 за
ОСОБА_3 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_1.
Скасовано у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 11 серпня 2015 року № 10812791 за
ОСОБА_6 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку
АДРЕСА_1.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Кіріченко І. Є. за № 213.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частку нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 14 серпня 2015 року НОМЕР_1, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 457,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1.
Скасовано у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 11 серпня 2015 року № 10812771 за
ОСОБА_3 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_1.
Скасовано у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності від 11 серпня 2015 року № 10812791 за
ОСОБА_6 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 у будинку
АДРЕСА_1.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Кіріченко І. Є. за № 213.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частку нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 виконали свої зобов'язання за договорами у повному обсязі,
з посиланням на акт приймання-передачі від 16 березня 2011 року та довідки ДП «Дирекція Верстатобуд» від 16 березня 2011 року про виконання грошових зобов'язань за договором, які підписані директором підприємства ОСОБА_12, відповідно до яких ДП «Дирекція верстатобуд» передала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли нежитлове приміщення № 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 24 липня 2015 року, а саме: скасовано арешт Ѕ ідеальної частки нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, та Ѕ ідеальної частки нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв. м у будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 виконали свої грошові зобов'язання за договорами про резервування офісного приміщення та купівлі-продажу цінних паперів. Проте, право власності на спірне нежитлове приміщення у вказаних осіб не виникло. Договором купівлі-продажу цінних паперів передбачено лише право на набуття права власності позивачів на нерухоме майно у майбутньому. Проте, у подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали свого зобов'язання зі сплати коштів за збільшення площі нежитлового приміщення, тобто не виконали умов договорів, що призвело до їх розірвання, про що ДП «Дирекція верстатобуд» повідомила
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листами та згідно з якими зобов'язання між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ДП «Дирекція Верстатобуд» припинилися.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, адвокат Дьяков В. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушеного майнового права у зв'язку з розірванням договорів резервування офісного приміщення та купівлі-продажу цінних паперів. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання листів про розірвання вказаних договорів, також відповідачами не доведено належними та допустимими доказами про збільшення площі офісного приміщення та виникнення у позивачів обов'язку доплатити за збільшення площі.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, оскільки не перевірив, чи дійсно відбулося розірвання договорів резервування офісного приміщення та купівлі-продажу цінних паперів. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують надіслання
ДП «Дирекція верстатобуд» позивачам та отримання ними листів про розірвання вказаних договорів. Крім того, ОСОБА_3 у суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи на предмет ідентифікації часу виконання акта прийому-передачі від 16 березня 2011 року та довідки про виконання зобов'язань
від 16 березня 2011 року, проте у задоволенні клопотання відмовлено.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
23 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суди встановили, що 25 грудня 2006 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ДП «Дирекція верстатобуд» укладений договір резервування офісного приміщення, відповідно до пункту 2.1 якого ДП «Дирекція верстатобуд» зобов'язалось здійснити резервування за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 офісного приміщення АДРЕСА_1, загальною запроектованою