Постанова
Іменем України
28 січня 2019 року
м. Київ
справа № 341/1885/15-ц
провадження № 61-24418св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року у складі судді Гаполяка Т. В. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Горблянського Я. Д., Фединяка В. Д., Матківського Р. Й.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила зобов'язати ОСОБА_5 провести перебудову житлового будинку, який нею будується на АДРЕСА_1, шляхом його демонтажу та приведення у відповідність до будівельного паспорту від 09 листопада 2015 року.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2.
Суміжним землекористувачем є ОСОБА_5, яка на своїй земельній ділянці з 2011 року здійснює самочинне будівництво житлового будинку без отримання дозвільних документів, з порушенням державних будівельних норм.
Зокрема, відповідачем не дотримано вимог щодо нормативного 10-ти метрового протипожежного розриву між зведеною нею будівлею та її (позивача) літньою кухнею, відстань до якої складає менше 5 метрів.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_5 провести перебудову житлового будинку, що будується на АДРЕСА_1, з метою виведення приміщення літньої кухні ОСОБА_4, розташованого на АДРЕСА_2, із зони вітрового підпору для безпечної експлуатації димових і вентиляційних каналів. Перебудований житловий будинок, що будується ОСОБА_5 не повинен займати простір вище лінії, проведеної під кутом 45 градусів до горизонту від оголовку димаря літньої кухні ОСОБА_4
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, щоздійснене ОСОБА_5 будівництво є самочинним, не відповідає виданому їй будівельному паспорту та ДНБ 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», загрожує життю та здоров'ю позивача, у зв'язку з чим зобов'язав її провести його перебудову відповідно до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У травні 2017 року ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_6 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди вийшли за межі позовних вимог, застосувавши спосіб захисту порушеного права, про який позивач не просила.
Зокрема, підставою позову ОСОБА_4 було зобов'язання ОСОБА_5 провести перебудову житлового будинку шляхом його демонтажу та приведення у відповідність до будівельного паспорта від 09 листопада 2015 року.
Суди дійшли висновку про необхідність виведення літної кухні із зони вітрового підпору, хоча позовні вимоги з цих підстав не заявлялись, вказані обставини не були предметом судового розгляду та не вирішувались судовою будівельно-технічною експертизою.
ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просила залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 341/1885/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_2. Суміжним землекористувачем є ОСОБА_5
Станом на 15 серпня 2011 року відповідач розпочала будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 за відсутності дозвільних документів, у зв'язку з чим постановою начальника Інспекції державного архітектурного будівельного контролю в Івано-Франківській області від 17 серпня 2011 року була притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 96 КпАП України.
02 липня 2013 року Головним архітектором - начальником відділу містобудування та архітектури Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області відповідачу видано будівельний паспорт№ 61 на забудову земельної ділянки за вищезазначеною адресою, який анульовано наказом від 06 листопада 2015 року № 1 у зв'язку з недотриманням пожежних розривів між будинками та в