Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 146/1758/16-ц
провадження № 61-32485св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Липівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, -ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Якименко М. М., Іващука В. А., Марчук В. С., від 29 серпня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що після смерті її свекрухи ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, залишилось майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. Позивач вказує, що за життя свекруха склала заповіт на її ім'я, в якому заповіла їй вказаний будинок. Оформити належним чином спадок позивач не може, оскільки за життя свекруха, прийнявши даний будинок у спадок від свого чоловіка, не оформила його на своє ім'я. При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на будинок на ім'я спадкодавця.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області, у складі судді Пилипчука О. В., від 07 лютого 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті її свекрухи ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 (житловий будинок «А», матеріал стін-д/шлаковані, веранда «а», сарай-літня кухня «Б», комора «В», літня кухня «Г», погріб «Г1», огорожа 1-2, вхід у підвал «г»).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 набула права та обов'язки спадкоємця. Спадщина після смерті її свекрухи, що складається із домоволодіння, належить заявнику. Неможливість отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на належне спадкодавцю майно, не може бути перешкодою у набутті права власності на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_5, яка є дочкою померлої і яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 Суд першої інстанції, розглядаючи справу, не вирішив питання про коло осіб, які повинні приймати участь у цій справі. У матеріалах справи знаходиться копія спадкової справи, з якої вбачається, що крім заявника є інші спадкоємці після смерті ОСОБА_6, зокрема дочка спадкодавця ОСОБА_5 На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув та не надав правової оцінки цій обставині. Разом з цим, місцевий суд не з'ясував, чи є належним відповідачем у справі Липівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області. Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що сільська рада порушила, не визнала чи оспорила права позивача, як спадкоємця у розумінні статті 3 ЦПК України, 2004 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_4 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з'ясовано обставини справи. Приймаючи до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_5 суд не перевірив її на відповідність положенням статей 294, 295 ЦПК України, 2004 року. Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд порушив право заявника на участь у судовому засіданні, безпідставно відхилив доводи її представника про неможливість приймати участь у справі у зв'язку із перебуванням у іншому судовому процесі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
За життя ОСОБА_6 склала заповіт на ім'я ОСОБА_4 та заповіла останній житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на домоволодіння від 05 серпня 1987 року, вищевказаний будинок належав ОСОБА_7 (чоловік спадкодавця).
За життя ОСОБА_6 право на вказаний будинок, після смерті свого чоловіка, не оформила.
Згідно довідки сільського голови Липівської сільської ради № 29 від 16 січня 2017 року житловий будинок, який зареєстровано за померлим ОСОБА_7, розміщений по АДРЕСА_1 (до перереєстрації - АДРЕСА_3).
ОСОБА_4, як спадкоємець після смерті ОСОБА_6 за заповітом, зверталась до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріусом їй у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на ім'я спадкодавця.
Також місцевим судом було встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, заведена за заявами ОСОБА_5, ОСОБА_8, які претендують на земельну ділянку, розташовану на території Липівської сільської ради, та ОСОБА_4, яка претендує на майно, згідно заповіту, посвідченого Липівською сільською радою від 10 серпня 2007 року за № 86 .
Під час апеляційного провадження було встановлено, що ОСОБА_5 є дочкою померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 На день смерті своєї матері вона досягла віку 77 років, при цьому надала документи на підтвердження того, що вона має право на обов'язкову частку у спадщині.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм